- Це був не я.
Їх погляди зачепилися на довгу секунду.
- Це був не я.
- Нехай, - відповів Джим, - і позадкував з дверей.
Варто було двері зачинитися, погляду Фреда зникнути і Голден сповз по стіні коридору з довгим видихом. Щодо однієї речі Джонсон був правий: він дуже довго не звертав уваги на його маячню. Це праведне обурення, яким ви погрожуєте немов палицею усім довкола. Через власну дурість він вже подумав про кінець людства. Воно його пройняло до глибини душі. Він страхом і адреналіном живе від самого Еросу.
Але це не може бути вибаченням. Вже не може.
Він почав було діставати термінал аби набрати Наомі, але немов отримав влучання блискавки. Мене звільнено. Він мав ексклюзивний контракт з Фредом вже рік. Станція Тихо була їхньою базою. Сем витратила на тюнінг і латання «Росі» стільки ж часу як і Амос. Цього не стало. Вони мають знайти власну роботу, знайти власний порт, ремонтуватися за власний кошт. Більше не буде покровителя, який тримає його за руку. Вперше за дуже довгий час Голден став справді незалежним капітаном. Він сам має крутитися аби тримати корабель на ходу а команду нагодованою. Він дозволив собі побути у цій емоції довше.
Неймовірні почуття.
Розділ тридцять третій. Пракс.
Амос сидів на своєму стільці прямо. Реальна фізична маса чоловіка робила кімнату меншою, від нього немов від вогнища, ширився запах алкоголю і давнього диму. Обличчя не могло бути ще більш делікатним.
- Я не знаю що робити, - мовив Пракс, - я просто не знаю що робити. Це все моя провина. Просто Нікола… вона була просто такою розгубленою і розлюченою. Я прокидався щодня і дивлячись на неї бачив лиш наскільки заплутаною вона була. І я знав що Мей доведеться рости з цим. З тим що змушуватиме маму покохати її, у той час коли Нікі хотіла єдиного – бути деінде. І я вирішив що так буде краще. Знаєш, коли вона заговорила про розлучення, я був готовий до цього. І коли Мей… коли я мав сказати Мей, що…
Пракс впустив голову на руки і закачався вперед і назад.
- Ти знову хочеш блювонути, доку?
- Ні, я в порядку. Я був би для неї кращим батьком, аби вона тут була.
- Ми про колишню дружину говоримо чи про доньку?
- Нікола мене не обходить. Я тут заради Мей. Якби ж я пішов по неї відразу, як прозвучала тривога. Якби ж я не чекав у куполі. І заради чого? Заради рослин? Вони і так мертві. Мав одну але й ту втратив. Навіть однієї не вберіг. Але міг дістатися туди. Знайти її. Якби ж я…
- Ти ж знаєш що вона зникла до того, як лайно втрапило на вентилятор, еге?
Пракс похитав головою. Він не хотів, аби реальність його пробачала.
- І тепер. В мене є шанс. Я вибрався. В мене була копійка якась. Але я був дурним. Це ж її останній шанс. Але ж я дурень.
- Ага, буває. Ти, доку, в цьому ще новачок.
- Їй варто було б мати кращого батька. Вона заслуговує на кращого батька. Вона була гарною… вона була гарною донькою.
Вперше за весь час Амос його торкнувся. Широка ручища взяла його за плечі, обхопила від ключиці до лопатки і потягнула за спину, аж поки та не випрямилась. Очі Бертона так залились рудою що аж склера почервоніла. Подих був гарячим і в’яжучим, платонічний ідеал моряка, який на березі довго заглядає у пляшку. Та голос був тверезим і тривким.
- В неї добрячий батько, доку. Ти робиш більше аніж люди зазвичай.
Пракс ковтнув. Він втомився. Він втомився бути сильним, мати надію окреслювати і готуватися до найгіршого. Собою він бути більше не хотів. Він ніким більше бути не хотів. Амосова рука почувалася немов корабельний затискач, що утримував його від падіння в темряву. Все що він хотів, то це аби його відпустили.
- Вона зникла, - вів своєї Пракс. Звучало мов пристойне вибачення. Як пояснення, - вони забрали її в мене, і я не знаю хто вони такі, і я не можу її повернути і я не розумію.
- Кінця ще немає.
Пракс кивнув але не тому що йому стало легше, просто в цей момент він знав що треба зробити.
- Я ніколи її не знайду.
- Помиляєшся.
Двері дзенькнули і відчинилися. Увійшов Голден. Пракс не міг одразу побачити що з ним не так, але щось сталося… якась зміна.. абсолютно точно. Обличчя те саме, одяг не змінився. Нереальне відчуття перебування на лекції по метаморфозам.
- Привіт, - сказав капітан, - у вас все в порядку?
- Такоє, - відказав механік. Пракс помітив, як його бентега віддзеркалилася на обличчі Амоса. Вони обоє усвідомили трансформацію, але ніхто з них не знав у чому її суть.