- Я знову заплутався, - не зрозумів капітан, - чом їм тре’ бути поближче?
- Час на перевезення. Мей можна відтарабанити будь-куди, аби ліки були, але вона міцніша за…за річ.
Джим підняв руку, неначе школяр, який хотів щось запитати.
- Нехай, мо’ я погано розчув. Але хіба не ти щойно сказав, що штука, яка прорвалася в середину мого корабля, кинула в мене півтонну палету і майже прогризла собі шлях до ядра реактора є більш ніжнішою за чотирьохрічну дівчинку без імунної системи?
Пракс кивнув. Вістря жаху і туги кольнуло його. Їй більше не чотири. День народження Мей був місяць тому, і він його пропустив. Їй виповнилося п’ять. Туга з болем стали його постійними компаньйонами. Вчений відкинув сум геть.
- Говоритиму зрозуміліше, - сказав він, - тіло Мей у цій ситуації не бореться. Це її хвороба, якщо так вже мислити. У нормальному тілі стається купа речей, які не стаються з нею. Тепер візьміть одну з речей, одну з істот. Типу тієї, що була на кораблі?
- Ця потвора була досить активною, - відреагував Амос.
- Ні, - відказав Пракс, - тобто так, але ні. Я маю на увазі активну на біохімічному рівні. Якщо Стрікленд, чи Мерріан чи хто завгодно використав протомолекулу для перетворення людського тіла, він наклав одну складну систему на іншу. Ми знаємо, що це не стабільно.
- Добре, - втрутилась Наомі. Вона сиділа поряд з Бертом, через стіл від Голдена, - як ми це знаємо?
Пракс скривився. Тренуючи свою промову, він не очікував що буде так багато питань. Поняття, які на його думку, були звичними від початку навіть не поставали. Ось чому він не пішов у викладачі. На їх обличчях він побачив абсолютне збентеження.
- Ну добре. Давайте я почну з основ. На Ґанімеді щось почало війну. Також там була таємна лабораторія, працівники якої абсолютно точно знали про атаку наперед.
- Це ясно, - озвався Алекс.
- Добре, - вів далі вчений, - в лабораторії ми побачили сліди протомолекули, мертвого хлопчика і купу готових до відльоту людей. Коли ми туди дісталися, нам варто було пробитися до половини. Після цього, ще щось попереду нас вирвалось і всіх повбивало.
- Агов, - перебив Бертон, - ти вважаєш що це той самий огир, що вліз на «Росі» ?
Пракс прикусив губу і не дозволив прозвучати слову «Очевидно».
- Можливо, - сказав він натомість, - схоже що у первинній атаці було задіяно не одне таке створіння.
- Тобто загубилась пара? – уточнила Наомі, хоча він помітив що жінка вже так вважає.
- Ні, тому що вони знали що так має статися. Одне загубилося, коли Амос кинув гранату їм за спини. Ще одне вивільнилося випадково. Але це не грає ролі. А грає те, що використавши протомолекулу для програмування людського тіла, вони виявились не здатні до тонкого її контролю. Програма яку вони ввели зламалася.
Пракс кивнув так, неначе цим рухом він допомогти слідувати вервечці його міркувань. Голден захитав головою, зупинився і потім кивнув.
- Бомба, - сказав він.
- Бомба, - погодився доктор Менґ, - навіть не знаючи, що друга істота загубиться, вони спорядили її потужним вибуховим, запальним зарядом.
- Йой! – вигукнув пілот, - ади! Ви зрозуміли жи вони знали про се, жи в него випадково може впасти кляма, і начинили її вибухівков на випадок, якщо вирвеси з рук.
У глибині космосу, зварювальники чиркали по обшивці наполовину збудованого судна, спалахи електричної дуги кидали гострі, раптові промені на нетерпляче обличчя Камаля.
- Так, - погодився Пракс, - або це могло бути додаткове озброєння, або навантаження яке й мало бути доставлено цією істотою. Я особисто вважаю що це запобіжник. Але воно може мати і інше призначення.
- Так, але ж воно лишило бомбу коло себе, - не погодився Алекс.
- З часом воно викинуло заряд, - відповів Пракс, - бачите? Воно обрало переконфігурувати себе, аби видалити корисне навантаження. Воно не поклало його аби знищити «Росі», навіть якби думало що могло. Воно не донесло заряд до цілі. Воно вирішило витягти з себе цю штуку.
- І воно знало як це зробити.
- Воно достатньо розумне, аби розпізнати небезпеку, - повідомив вчений, - я ще не розібрався в механізмі. Він або коґнітивний, або мережевий, або щось типу модифікованої імунної відповіді.
- Окей Праксе. Якщо протомолекула може випадково вирватися з будь-яких обмежень, що в них її втиснуто і пуститися берега, до чого це нас приводить? – запитала Наґата.