Там було декілька з якими він почав спілкування, в основному, користуючись відео. Розмовляв з безпековим брокером зі станції Церера, який робив для нього пошуки по тарифам і виглядав справді приємним чоловіком. Перекидався відео з марсіянським психотерапевтом, який допомагає людям після втрати близьких людей до тих пір, поки вченому не здалося що психотерапевт тисне на нього. Ціла школа дітей – як мінімум сотня, відіслали запис їх хорового співу пісні на іспано-французькому суржику для Мей і її повернення.
Мозком він розумів, що нічого не змінилося. Вірогідність того, що Мей мертва чи як мінімум він її ніколи не побачить була дуже великою. Але коли стільки людей – і їх потік не вщухав, - казали що все буде добре, що вони мають надію на те що все буде добре і те що вони для нього робили створювало менш шансів для відчаю. Це було щось схоже на ефект групової підтримки. Подібний ефект спостерігався у рослин: хвору, страждаючу рослину можна помістити у спільноту здорових особин того ж виду і вона через близькість покращиться, навіть якщо ґрунт і вода будуть роздільними. Так, це все керувалося завдяки хімії, але люди є соціальними тваринами, тож коли жінка яка посміхається з екрану, поглядом глибоко проникає у твої очі і каже те, у що ти хочеш повірити, то не повірити майже неможливо.
Він знав що це дуже самозакохано, але воно викликало звикання. З тих пір як коштів на рахунку стало вдосталь для польоту на Іо, він перестав надавати увагу донатам. Голден подав йому детальний рахунок по витратам і цінам, але Пракс не вважав що капітан може хитрувати, тому лиш побігом глянув на все, що було до слова РАЗОМ унизу. Коли там стало достатньо грошей, він перестав за них хвилюватися.
Були коментарі, які потребували його уваги і часу.
Він чув спокійні і звичні голоси Алекса і Амоса на камбузі. Це нагадало йому час, коли він жив у спільному будинку в університеті. Усвідомлення чужих голосів, іншої присутності і комфорту, який приходить з цими знайомими звуками. Великої різниці у порівнянні з читанням коментарів не було.
Я ВТРАТИЛА СВОГО СИНА ЧОТИРИ РОКИ ТОМУ, І ВСЕ ЩЕ НЕ МОЖУ УЯВИТИ ЧЕРЕЗ ЩО ВИ ПРОХОДИТЕ ПРЯМО ЗАРАЗ. Я ХОЧУ МАТИ МОЖЛИВІСТЬ ЗРОБИТИ ЩОСЬ БІЛЬШЕ.
У списку лишилося ще пару тузенів. По примхливому корабельному часу був полудень, та Менґ дуже хотів спати. Він коливався, чи відкладати решту повідомлень на після сну, чи прочитати їх без зобов’язання відповідати на кожне. Алекс засміявся. Амос приєднався до сміху.
Пракс відкрив п’яте повідомлення.
ТИ ХВОРИЙ, ХВОРИЙ, ХВОРИЙ ВИБЛЯДОК, І ЯКЩО Я ТЕБЕ КОЛИСЬ ПОБАЧУ НА ВЛАСНІ ОЧІ, ТО БОГОМ КЛЯНУСЯ В’БЮ ВЛАСНИМИ РУКАМИ. ТАКИХ ЯК ТИ ТРЕБА ҐВАЛТУВАТИ ДО СМЕРТІ, АБИ ВИ ЗНАЛИ ЯК ЦЕ.
Вчений намагався перевести подих. Раптова біль у тілі була схожа з наслідками удару в сонячне сплетіння. Видалив повідомлення. Надійшло ще одне. І ще три вкупі. Потім тузень. З почуттям жаху віг відкрив одне з них.
СПОДІВАЮСЬ ТИ ПОМРЕШ.
- Я не розумію, - сказав ботанік терміналові. Злоба була раптовою, постійною і абсолютно не мала пояснення. По крайній мірі допоки він не відкрив одне з повідомлень, яке мало посилання на стрічку новин. Менґ надіслав запит, і за п’ять хвилин його екран очистився, на синьому полі замигтіло лоґо одного чималого новиннєвого аґреґатора з Землі, потім виникла назва власне, каналу, - «Новини без прикрас».
Коли лоґо зникло, на нього дивилася Нікола. Рука потягнулася до налаштувань. Частина його свідомості підозрювала що якимось чином він відкрив приватні повідомлення, навіть якщо інша частина підозрювала що знає краще. Нікола облизнула губи, подивилась кудись в далечінь а потім повернулась до камери. Виглядала вона втомленою. Виснаженою.
- Моє ім’я Нікола Мулко. Я була одружена з Праксідікі Менґом, чоловіком який кинув клич про допомогу для пошуків нашої дочки… моєї дочки, Мей.
На щоку впала сльоза, але вона її не витерла.
- Те що ви не знаєте – те що ніхто не знає, - що Праксідікі Менґ це монстр у людській подобі. Весь час, після того як я полишила його, я намагалася забрати дочку. Я вважала що його жорстоке ставлення до мене було лиш між нами. Я не вважала, що він робитиме їй боляче. Але новини, які доходили до мене від друзів, що лишились на Ґанімеді після мого переїзду…
- Нікола, - попросив Пракс, - Ні. Не роби цього.
- Праксідікі Менґ це жорстока і небезпечна людина, - вела своєї жінка на екрані, - Як мати Мей я вірю, що відколи я покинула його, мало місце жорстке емоційне, фізичне і сексуальне ставлення до дівчинки. А це підозріле її зникнення під час проблем на Ґанімеді лиш прикриття того факту що він її нарешті вбив.
По її щокам тепер густо текли сльози, але голос і очі були мертвими, немов у тижневої риби.