В його альтернативній свідомості він зрозумів шо почав складати список. Чи нормально буде, якщо він помре зараз? Чи бажає він жити, і якщо так, то на яких умовах? Він вважав втрату дочки втратою якогось фізичного об’єкту. Втрата була рожевою піною розчавленої морської мушлі, на тому місці, де малася бути стара, шкорупляна кров. Червонястість пуповини, яка чекає на викидання. Він пам’ятав Мей, пам’ятав як вона виглядає. Насолода від її сміху. Більше вона не така. Якщо жива. Але скоріш за все мертва.
У його покрученій гравітацією свідомості дівчинка посміхалася. Звісно, його губи не можуть відреагувати. Він помилявся. Увесь час - він помилявся. Годинами сидячи наодинці з собою і запевняючи самого себе, що Мей померла. Він вважав що тужавіє душею. Готується до найгіршого. Це було в корені неправильно. Він так казав, він намагався у це повірити, тому що міркувати так було комфортно.
Якщо вона мертва, то її не катують. Якщо вона мертва, вона не боїться. Якщо вона мертва, то цей біль буде лиш його, повністю його, а вона опиниться у безпеці. Він без задоволення відмітив, що це патологічна рамка в його уяві. Але у нього відібрали дочку і життя, він вцілів при голодуванні, коли каскадний ефект доїдав те, що лишилося від станції Ґанімед, в нього стріляли, він стояв лицем до лиця з напівчужинською машиною для вбивства а тепер на всю сонячну систему він відомий як педофіл і той, хто б’є жінок. У нього немає причини бути при здоровому глузді. Це йому не допоможе.
Але сильніше за все йому боліли коліна.
Десь дуже далеко, у місці з повітрям і світлом щось тричі прозуділо і гора зповзла з його хребта. Повернення до нормального себе, було схоже на спливання з дна басейну.
- Гальо, всі – по гучному зв’зяку мовив Алекс, - назвемо це сніданьом. Маєте пару хвилин би ваші кишки вернулиси до вашого черева і вздримоси на камбузі. Разом п’єтнайціть хвилин, то кіш тиси закім можете.
Пракс глибоко вдихнув, видихнув крізь зуби і сів. Все тіло було йому як побите. Ручний термінал підказав що наразі прискорення складає третину g, що співпадало з відчуттями. Перекинув ноги через край і коліна волого, болісно стали на місце. Він натиснув на терміналі кнопку.
- Ой, я не впевнений що зможу ходити, - мовив він, - мої коліна.
- Тримайся, доку, - долинув з гучномовця голос Амоса, - я прийду і гляну. Я наразі найбільш схожий на те, що можна назвати медиком, якщо ти не бажаєш пройти через лазарет.
- Просто не пробуй приварити їх назад. Це не працює, - підколов Голден.
На каналі запала тиша. В очікуванні, ботанік перевірив вхідні. Перелік був задовгим для одного екрану, але так було завжди, відколи вони опублікували звернення. Заголовки листів змінилися.
ГВАЛТІВНИКІВ ДІТЕЙ ТРЕБА КАТУВАТИ ДО СМЕРТІ НЕ СЛУХАЙ НЕНАВИСТНИКІВ Я ТОБІ ВІРЮ МІЙ БАТЬКО РОБИВ ЗІ МНОЮ ТЕ САМЕ ПОВРЕНИСЬ ДО ЙСУСА ПОКИ НЕ ЗАПІЗНО
Він їх не відкривав. Він пошукав у новинах своє їм’я, Мей і побачив сім тисяч активних стрімів з цими ключовими словами. Нікола була лише в п’ятидесяти.
Колись були часи і він кохав Ніколу, або думав що кохав. Він так сильно хотів близькості з нею, як ні з ким до того. Він сказав собі що були і хороші часи. Ночі, які вони проводили разом. Мей вийшла з тіла Ніколи. Важко повірити що щось, настільки дорогоцінне і важливе в його житті також було частиною жінки, яку, згідно з доказами він ніколи на справді не знав. Навіть як батько її дитини, він не знав жінку, яка могла зробити той запис.
Він відкрив відео на ручному терміналі, увімкнув камеру для селфі і облизнув губи.
- Нікола…
Через двадцять секунд він вимкнув камеру і видалив запис. Йому не було чого сказати. Хто ти така і хто, на твою думку, я? пасували б найкраще але відповіді на обидва питання були йому байдужі.
Він повернувся до повідомлень, увімкнув фільтр по іменам людей, які допомагати йому з розслідуванням. З останнього разу нічого нового не надійшло.
- Привіт, Доку, - в крихітну кімнату незграбно увійшов Бертон.
- Мені шкода, - вимовив ботанік відкладаючи термінал назад у тримач, зліва від проти перевантажувального крісла, - щось сталося під час останнього прискорення.
Він вказав на коліна. Їх роздуло, але не так погано як він очікував. Менґ вважав що вони мали би бути вдвічі більшими проти звичного розміру, але протизапалювальні, які потрапили йому у синьожилу робило свою роботу. Амос кивнув, поклав руку на груди і штовхнув назад на ліжко.
- В мене так іноді палець на нозі вискакує, - сказав він, - малесенький дрібний суглоб, але поверни його під неправильним кутом при перевантаженні і пече як курва. Намагайся не напружувати, доку.