Механік двічі зігнув коліно, відчуваючи як суглоб треться, - все не так погано. Давай-но виправимо. Ось так.
Амос узяв вченого за кісточку однією рукою, вперся у раму крісла іншою і повільно але нестримно потягнув. Коліно вибухнуло болем а потім в глибині щось волого луснуло і в голові запаморочилось від сухожилля, що посунулось по кістці.
- Ось, маєш, - сказав здоровань, - ми повертаємось до прискорення. Упевнись що нога твоя у правильному положенні. Ще одне перенапруження прямо зараз і в тебе вилетить колінна чашка, ясно?
- Ясно, - Пракс намагався підвестися.
- Мені не просто таке казати, доку, - кремезний механік знову поклав руку йому на груди і штовхнув назад на ліжко, - тобто в тебе був тяжкий день і все таке. Але ти знаєш як воно буває.
Ботанік скривився. Кожен м’яз на його обличчі почувався надвердженим.
- В чому справа?
- Та про цю маячню, що її торочать про тебе і дитину. Це ж все лайно, еге ?
- Звісно.
- Бо іноді, знаєш, речі трапляються навіть коли ти не бажаєш. Важкий день, на нервах можливо? Або, холера, випив трохи. Деякі речі, які я робив коли геть синій був? Я навіть не знав, поки мені не розповідали, - посміхнувся Амос, - просто, хочу, сказати, якщо в цьому є хоч зернятко правди, з якого почалося все це перебільшення, воно б на краще якби ми про це дізналися зараз, вірно?
- Я ніколи не робив нічого з того, про що вона казала.
- Доку, мені можеш сказати правду. Я зрозумію. Іноді мужики вчворюють. Але поганими їх це не робить.
Пракс відхилив бертонову долоню в бік і все таки сів. Коліно почувалося значно краще.
- Взагалі-то, - сказав він, - це робить їх поганими.
Вираз Амосового обличчя пом’якшав, його посмішка змінилась, але вчений не міг зрозуміти в який бік.
- Все в порядку, доку. Як я вже казав мені таке не просто говорити. Але я мав запитати.
- Все добре, - сказав вчений, підвівшись. На секунду здалося що коліно може підвести, але воно не підвело. Він зообив крок на пробу, потім ще один. Спрацює. Він повернув у бік камбузу, але розмову ще не було закінчено: - А якби я це зробив. Всі ті речі, чи тобі б це було норм?
- Ні, блядь. Я б тобі шию зламав і через шлюз викинув, - Амос поплескав його по плечу.
- Ну, - Менґові полегшало в грудях, - дякую тобі.
- Звертайся.
Коли він з Бертоном увійшли на камбуз, там вже зибралися троє інших, проте відчуття наповненості на половину мало місце. Менше. Наомі і Алекс сиділи за столом навпроти один одного. Ніхто з них не виглядав змученим настільки, наскільки почувався Пракс. Голден повернувся від стіни з мисками зробленими зі сформованої піни у кожній руці. Брунатна бовтанка пахла теплом, землею і приготованим листям. Варто аромату досягти його носа, як Пракс відчувся зголоднілим.
- Сочевичної юшки? – запитав капітан, коли вчений і механік вмостилися з алексового боку.
- Було б чудово, - відказав ботанік.
- Я візьму просто тубу жижи, - відказав Амос, - від сочевиці мене пучить і мені здається що посилене моє посилене пердіння при перевантаженні не буде для вас кумедним.
Голден поставив перед вченим повну миску а Амосові простягнув білу тубу з чорним пластиковим ніпелем, тоді сів біля Наомі. Вони не торкалися, але безпомилково зв'язок між ними був. Він міркував, чи не бажала Мей щоби вони з Ніколою зійшлися знову. Тепер це неможливо.
- Окей, Алексе, - проказав капітан, - що ми маємо?
- Всьо то само, - відповів пілот – шість есмінців летєт на максимальному прискоренні в сей бік. Адекватний загін летит за ними і прегоновий пінас віддалєєси від нас з єнчого боку.
- Чекай, - не зрозумів Пракс, - віддаляється від нас?
- Вони коригують свій курс відповідно нашому, - пояснив Камаль, - вони вже розвернулись і тепер набирають швидкість аби наздогнати нас.
Вчений прикрив повіки, уявляючи вектори.
- Але ж ми майже там? – запитав він.
- Дуже близько, - пояснював пілот, - вісімнадцять-двадцять годин.
- Чим це закінчиться? Земні кораблі нас захоплять?
- Вони злапають нас – до ворожки не ходи. Але не раніше ані ми – пінас. Десь дня чотири по тому.
Пракс набрав ложку юшки. Смакувало так само добре як і пахкотіло. Темне, зелене листя було перемішане з сочевицею. Він ложкою розпрямив один листок аби спробувати ідентифікувати його. Можливо шпінат. Краї стрижня були не зовсім правильні, але ж його в решті-решт готували.