- Це воно, - мовив він. - Ти, Алексе, був правий. Бачив як воно почало відрощувати більше кінцівок?
Катастрофічна відмова системи обмежень. Це був запобіжник.
- Так, - сказала літня леді, - чуму б вам не повернутися трохи назад. Що було запобіжником?
- Інша форма протомолекули видобула вибуховий пристрій з свого тіла до того як він здетонував. Ви бачите ця… штука – протомолекулярний боєць абощо, - зламав свою програму і я думаю Мерріану про це було відомо. Він не знайшов способу зупинити це, тому що обмеження відмовили.
- Хто така Меріон і який стосунок вона має до цього всього? – запитала Авасарала.
- Вам би не завадило більше слів вжити, бабусю, - прокоментував Амос.
- Дозвольте почати спочатку, - мовив Голден і переповів атаку безбілетної потвори, пошкодження вантажного люку, Праксову ідею як виманити його з корабля і розкласти на атоми вихлопом двигунів.
Крісьєн передала дані енергетичних піків на Венері і Пракс ухопився за них, розповідаючи про вирахування секретної бази на Іо, де виготовляли цих монстрів. У старенької закрутилося в голові.
- І вони туди забрали вашу дитину? – перепитала вона.
- Вони усіх туди забрали, - відповів вчений.
- Чому вони це зробили?
- Тому що діти не мали імунної системи. Тобто їх було простіше переформатовати протомолекулою. В них був відсутній ряд психологічних систем, що боролися б з новими клітинними обмеженнями, тож бійці отримані з них, протягнули б значно довше.
- Йсусе, доку, - не витримав Амос, - вони хотіли Мей обернути на одну з цих довбаних штук?
- Можливо, - скривився Менґ, - я лиш щойно до цього дійшов.
- Але навіщо взагалі це робити? – поцікавився капітан, - в цьому ж немає сенсу?
- Аби продати їх військовим як зброю першого удару, - відповіла Авасарала. – Аби зібрати сили перед… ет!… блядським апокаліпсисом.
- З сего місцє, прошу пана, троха більше - попрохав пілот, піднявши руку, - тово вот-вот прийде апокаліпсис? Шо ми за него знаємо?
- Венера, - відказала старенька.
- Йой. Той апокаліпсис, - Алекс опустив руку, - вірно.
- Солдати, які можуть літати без кораблів, - сказала Наомі, - ви можете вистрелити ними з високим прискоренням на короткий час, а потім вимкнувши двигуни йти по балістичній траєкторії. Як таких помітити?
- Але це не спрацює, - втрутився вчений, - пам’ятаєте? Вони вислизнули з обмежень. А так як вони можуть обмінюватись інформацією, то їм буде все простіше загнати їм нову програму.
В кімнаті запанувала тиша. Пракс виглядав збентежено.
- Вони можуть обмінюватися інформацією? – перепитала Крісьєн.
- Звісно, - відповів Пракс, - погляньте на ваші енергетичні спалахи. Перший стався під час того, як річ воювала Боббі і інших морпіхів на Ґанімеді. Другий – коли інша звільнилась в лабораторії. Третій – коли ми вбили його двигунами. Щоразу коли одне з них атакують, Венера реагує. Вони поєднані мережею. Я б вважав що можна обмінюватись будь-якою критичною інформацією. Наприклад, як позбавлятися обмежень.
- Якщо їх використати проти людей, - сказав Голден, - то їх же не можливо спинити. Вони видеруть бомби-запобіжники і продовжать. Битва не скінчиться.
- Гм. Ні, - не погодився вчений, - це не проблема. Тут також каскад. Протомолекула раз отримала більше свободи і заразом отримала інструмент зняття обмежень, що дає їй нові інструменти аби знищувати нові обмеження і так далі. Первинна програма, чи що там було поглинула нову. Вона повернулася.
Боббі нахилилася уперед, її голова на декілька градусів була нахилена на правий бік. Тихим, але з такою погрозою в голосі, яка була гучніша крику вона мовила:
- Отже якщо вони викинуть цю штуку на Марсі то воно ненадовго стане таким бійцем як перший. А потім повикидають бомби, як зробив ваш. А потім Марс перетвориться на Ерос?