- Ну… гірше аніж Ерос, - визнав Менґ, - будь-яке пристойне місто Марсу має на порядок більшу кількість жителів за Ерос.
В кімнаті знову запала тиша. На моніторі, камера Боббі дивилася в зоряне небо, поки бойові кораблі вбивали один одного на орбіті.
- Мені треба відіслати ряд повідомлень, - озвалася Крісьєн.
- Ця напівлюдська штука яку ви зробили? Вона не ваша служка. Ви його не можете контролювати, - казала вона, - Жуль-П’єр Мао продав вам кота в мішку. Я розумію навіщо ви мене відсунули від цього, зробившись йобаним придурком, але зараз про це не будемо. Наразі це не важливо. Просто не натискайте на йобаний гачок. Ви зрозуміли що я сказала? Не натискайте. Ви особисто відповідатимете за найсмертельніший пройоб в історії людства, а я на борту корабля з Джеймсом, їбать його в сраку Голденом, так що козир ще на руках.
Запис склав майже півгодини. Додали відео з камери спостереження «Росінанта» з безбілетником. П’ятнадцятихвилинну лекцію Пракса відкинули після того, як досягши місця про перетворення його дочки на протомолекулярного бійця він почав неконтрольовано рюмсати. Вона приклала максимум зусиль аби переповісти, проте не могла бути впевненою що пригадала усі деталі. Вона вагалась, чи кидати це Жону-Мішелю, проте відкинула намір. Краще тримати все в родині.
Вона надіслала повідомлення. А скільки вона знає Еррінрайта, він не відповдає миттєво. Буде година чи дві для оцінки, зважування її слів а потім, коли її довгенько помаринує, він відповість.
Вона сподівається він буди у здоровому глузді, роблячи це. Має бути.
Її треба поспати. В закутках свідомості почала ворушитися втома, гальмуючи її, але коли вона вляглася, покій був так само далекий як і домівка. Як Арджун. Тре’ записати повідомлення для нього, але це лиш принесе почуття ще моцнішої ізоляції. Годину покрутившись, вона вилізла з койки і вирішила пройтися коридорами. Тіло було впевнене що зараз північ чи ще пізніше, але активність на борту – музика з машинного, голосна розмова Голдена з Алексом щодо обслуговування електронних систем та навіть Праксідікі, який вмостився на камбузі, нянькаючись з коробкою ошурків для гідропоніки – мали сюрреалістичне відчуття пізньої ночі.
Вона вирішила надіслати ще одне повідомлення Саутеру. До нього затримка буде значно меншою та й чекала вона на відповідь значно сильніше аніж на будь що. Коли надійшла відповідь, вона не мала нічого спільного з повідомленням.
- Капітан, - озвався Камаль через гучний зв’язок, - тобі тра піднєтиси і рубку і подивитиси на тово.
Щось у його голосі казало Авасаралі що мова йтиметься не про обслуговування систем. Вона відшукала ліфт у рубку і вирішила що краще пхатиметься сходами, аніж чекатиме своєї черги, бо стала не єдиною, кого зацікавив виклик. Боббі сиділа на запасному сидінні, впершись очима в тий само екран що й Голден. Миготливі тактичні дані змінилися і тузень яскравих червоних точок змінився. Вона не розуміла більшості того, на що дивилася, але суть була звичною. Есмінці заворушилися.
- Добре, - запитав капітан, що ми бачимо?
- Усі земні бойові одиниці увімкнули серйозне прискорення. Шість g.
- І вони йдуть на Іо?
- Збіса ні.
Це й була відповідь Еррінрайта. Жодних повідомлень. Жодних перемовин. Жодних підтверджень того, що він почув її прохання втримати себе. Бойові кораблі. Відчай продовжувався лиш секунду. Його заступила лють.
- Боббі.
- Га.
- Пам’ятаєш свої слова, якими ти запевняла що я не розумію небезпеку в якій опинилася?
- А ви казали що я не в курсі як грати в цю гру?
- Так, саме їх.
- Пам’ятаю. І що?
- Якщо ти хочеш сказати «Я ж вам говорила», то схоже що саме час.
Розділ сорок другий: Голден.
Голден провів місяць в Даймонд Хедівській лабораторії електронного озброєння на Охау. Це було його перше місце служби після офіцерської школи, після якого він зрозумів що не отримає задоволення, якщо стане флотським розвідником: йому не справді не подобається поі, і йому справді подобаються полінезійські жінки. Він був занадто заклопотаний аби активно зайнятися хоч однією, але він щиро кайфував провівши декілька вільних часинок на пляжі, спостерігаючи за ними. З тих пір в нього з’явився пунктик щодо повненьких дівчат з довгим чорним волоссям.
Марсіянська морпіхиня була схожою на тих симпатичних дівчаток з пляжу, яку за допомогою софта збільшили на сто п’ятдесят процентів від нормального розміру. Пропорції, чорне волосся, темні очі, - все було те саме. Лиш гігантським. Від цього йому в голові щось коротнуло і ящірка що малася на самому денці мозку стрибала від «злягайся з нею!» до «тікай від неї»! Вони познайомилися, а це погіршило ситуацію. Схоже, глянувши на нього, жінка вирішила що він вартий лише стомленої напівпосмішки у момент їх зустрічі.