- Ні, - сказала Авасарала.
- Га? Ні? – Ви, можливо, забули на чиєму ви кораблі.
- Пробачте, але чи я не давала зрозуміти що мені до сраки, що це ваш корабель? Якщо так, то насправді я ще дуже стримувалась, - відреагувала жінка, нищівно глянувши на нього, - ви не підставите цілу сонячну систему через те, що вмієте співати лиш однієї. Нам треба ухопити більшу рибу.
Голден подумки порахував до десяти і запитав:
- В чому полягає ваша ідея?
- Відправити оце двом адміралам ООН, - вона щось натиснула на власному терміналі. Його термінал дзенькнув прийнятим файлом, - Саутеру і Ленікі. Більше Саутеру. Ленікі мені не подобається, та й він не в темі того що відбувається. Але і він згодиться на крайні випадок.
- Ви хочете аби моєю останньою дією, перед тим як мене вб’ють оонівські адмірали, було надсилання всієї життєво важливої інформації оонівському адміралу.
Авасарала відхилилася на спинку крісла і постукувала кінчиками пальців по скроні. Джим чекав.
- Я втомилася, - сказала вона після декількох секунд, - і я сумую за чоловіком. В мене руки сверблять від того, що я не можу зараз його обійняти. Знаєш на що це схоже?
- Абсолютно точно знаю на що це схоже.
- Отже я хочу щоби ти зрозумів, що я сиджу отут і прямо зараз намагаюся примиритися з ідеєю, що я його більше ніколи не побачу. І мої онуків. І мою дочку. Мої лікарі кажуть що мені добрих років тридцять лишилось. Часу аби дивитися як ростуть мої внуки, мо’ навіть пра-правнук чи два. Але натомість я буду забита імпотентним, сопливим сучим сином типу адмірала Нґуєна.
Голден відчував величезну вагу цих шести крейсерів, що наближалися з думкою про вбивство у своїх серцях. Це було на кшталт пістолету позад тебе під ребрами. Йому хотілося трусонути літню жінку і сказати аби вона поспішила.
Вона йому посміхнулась.
- Моєю останньою дією не буде підстава усієї сонячної системи і всього що я знаю.
Джим довгенько намагався ігнорувати розчарування. Він підвівся і відкрив холодильник:
- О, тут ще пудинг лишився. Хочете ?
- Я читала твій психологічний профіль. Я знаю все про твоє «всі мають знати все» собаче лайно. Наскільки остання війна є твоєю помилкою через твою кляту безкінечну піратську передачу? Га?
- Ні на скільки, - відказав капітан, - відчайдушні психопати вчиняють відчайдушно-психопатичні дії, коли їх викривають. Я відмовляюсь гарантувати їм імунітет від викриття, через побоювання їх реакції. А коли ви це робите, то відчайдушні психи беруть на себе відповідальність.
Жінка засміялась неочікувано приємним сміхом.
- Кожен хто розуміє що відбувається, як мінімум відчайдух і скоріше за все психопат до кінчиків вух. Як мінімум дісоціятивні. Дозволь мені ще ось так пояснити, - запропонувала вона, - ти розповідаєш усім і точно маєш реакцію. І можливо за тижні, місяці чи роки відтепер, вони розберуться. Але скажи ти це потрібним людям, і ми можемо розібратися з цим прямо зараз.
Амос і Пракс разом увійшли на камбуз. Механік тримав у руці свій величезний термос і прямував до кавника. Пракс пішов за ним і узяв чашку. Авасарала звузила очі і сказала: - можливо навіть урятувати тую маленьку дівчинку.
- Мей? - миттєво перепитав вчений, поставивши назад чашку і повернувшись.
А це було низько, - подумав Голден. Навіть для політика.
- Так, Мей, - відповіла Авасарала, - хіба це все не для того, Джиме? Не просто якийсь індивідуальний хрестовий похід а спроба врятувати маленьку дівчинку від дуже поганих людей?
- Поясніть як, - почав було капітан, але Авасарала продовжувала говорити разом з ним: - ООН це не монолітна структура. Це навіть не одна корпорація. Це тисячі маленьких, незначних фракцій які воюють між собою. Сторони до їхніх послуг, але ненадовго. Завжди ненадовго. Я знаю людей, які можуть рушити проти Нґуєна і його групи. Вони можуть обрізати йому постачання, відібрати судна, навіть відкликати і піддати трибуналу – дай лиш їм досить часу. Але вони не в змозі цього зробити, поки ми знаходимось у гарячі фазі війни з Марсом. І якщо накинути на вентилятор усе що ти знаєш, Марсу не стане часу аби чекати і розбиратися з підтекстом; у них не буде іншого вибору, окрім превентивного удару по Нґуєновому флоту, Іо, залишкам Ґанімеду. По всьому.
- Іо? - перепитав ботанік, - але Мей..
- Тож ви бажаєте аби я віддав усю інформацію вашій маленькій купці змовників на Землі, не зважаючи на те, що головною причиною усіх проблем є маленька купка політичних змовників на Землі.