- Так, - погодилася жінка, - і я єдина їх надія. Ви маєте мені довіряти.
- Я не маю. Навіть трохи. Я вважаю що ви є частиною проблеми. Я вважаю що ви розглядаєте все це як політичні маневри і гру м’язами. Я вважаю що ви бажаєте перемогти. Отже ні, вам я не довіряю взагалі.
- Той во... агов, кепе, - озвався Амос, потроху скручуючи кришку термоса, - чи ти чого бувало, не забув?
- Що, Амосе? Про що я забув?
- Чи ж ми не голосуємо за таке лайно відтепер?
- Ну, не комизся, - мовила Наомі. Вона потягнулася на протиперевантажувальному кріслі біля головної панелі керування у ходовій рубці. Джим сидів через кімнату на посту зв’язку. Він щойно надіслав Авасаралині дані двом оонівським адміралам. Йому свербіли пальці від бажання передати це на всю сонячну систему. Але вони обговорили питання між командою і вона виграла голосування. З початку, коли тільки він її висунув, ідея голосування виглядала привабливою. Після того як він програв перше голосування – вже не дуже. Вони, можливо, за пару днів будуть мертвими, тож це скоріш за все не повториться.
- Якщо нас буде забито а кишенькові адмірали Авасарали нічого з цією інформацією не зроблять, то все це було задарма.
- Ти вважаєш що вони її покладуть під сукно? – запитала Наомі
- Я не знаю, і в цьому основна проблема. Я не знаю що вони зроблять. Ми зустріли цю ООНівську політикиню два дні тому і вона вже рулює кораблем.
- Тож відправмо її ще комусь, - запропонувала Наґата, - комусь, кому можна довіряти але хто може озватися, якщо виявиться що оонівці працюють на іншу команду.
- Непогана думка.
- Мо’ Фред?
- Ні – засміявся Джим, - Джим розглядатиме це як політичний капітал. Для політичного торгу. Це має бути хтось, хто не втратить або не набуде чогось отримавши її.
Наомі підвелася, потім зробила пару кроків аби розім’яти ноги, - а ми типу маємо загинути. Прийняття рішень це не полегшує.
Ні для кого.
- Наомі, збери всю команду, морпіхиню і Авасаралу теж запроси. На камбузі, думаю. Маю дещо їм сказати наостанок. Зустрінемося там за десять хвилин.
Вона легенько поцілувала його в ніс, - добре, будемо там.
Коли жінка зникла з очей, Голден відкрив скриньку чергового офіцера. Там був набір дуже застарліх кодових книг, посібник по марсіянському флотському праву і особиста зброя з двома магазинами куль з балістичним гелем. Він узяв пістолет, вставив набої і припасував пояс з кобурою до своїх стегон.
Потім став до посту зв’зяку і приготував дані Авасарали для передачі по променю що дійде до Церери, потім через Марс, Луна, до Землі використовуючи публічні роутери. Навряд чи ця інфа підніме тривожні прапорці при передачі. Він натис кнопку запису і сказав:
- Привіт Мамо. Глянь на це. Покажи родині. Я не знаю як ви зрозумієте що настав влучний час для використання, але коли він настане зробіть те, що вважатимете за потрібне. Люди, я вам довіряю і люблю вас.
Перед тим як він міг би щось додати або переробити увесь запис, то натиснув кнопку «відправити» і вимкнув панель.
Викликав трапліфт, бо прокататись ним займе більше часу за підйом по трапу власноруч а йому ще треба час аби продумати що саме казати наступні десять хвилин. Досягши кубрика він так нічого до купи і не зібрав, але розпрямив плечі і увійшов на камбуз.
Амос, Алекс і Наомі сиділи на одному боці столу, обличчям до нього. Пракс звично умостився на столі. Боббі з Авасаралою сіли з іншого боку столі але також могли його бачити. Через таке розташування марсіянка опинилась менше ніж в двох метрах пустого простору від нього. Залежно від того, куди розмова може завернути, це може стати проблемою.
Він поклав руку на рукоятку пістолета так, аби всі бачили і сказав:
- Десь за два дні судна флоту ООН підійдуть достатньо близько, аби залпом торпед приголомшити нашу систему захисту і знищити наш корабель.
Алекс кивнув але ніхто не промовив ні слова.
- Але в нас є при стикований гінчий пінас Мао, яким прибула до нас Авасарала. Він розрахований на двох. Ми так і вдіїмо, потім розвернемося і чкурнемо прямо на ООНівців, аби дати пінасу час. Хто зна, мо’ ми когось із собою прихопимо. Забезпечимо себе парочкою прислужників у наступному житті.
- Ахуєнчик, - відреагував Амос.
- Я можу це підтримати, - сказала Авасарала, - а хто ці грані щасливчики? І як ми змусимо військових не знищити їх після того, як знищать нас.