- Так, там ми їх і знайшли, - відповів капітан.
- Це тому що «Росінант» - багатоцільовий швидкохідний корабель. Торпедоносець – це лиш один з варіантів. Висадка підрозділу проникнення – інший. А сержант-комендор це звання з дуже вузьким значенням.
- Атож, - втрутився пілот, - спеціаліст по обладнанню.
- Від мене вимагається ефективне використання усіх систем озброєнь, які можуть використовуватись моїм взводом або ротою під час типового розгортання. Включаючи озброєння на штурмових бортах типу цього.
- Я зрозумів, - почав було Голден, але Боббі перервала його кивком: - Я ваш комендор.
Як більшість речей у житті Дрейпер, крісло комендора було призначене для когось дрібнішого аніж вона. П’ятиточковий ремінь безпеки врізався в її стегна і плечі. Навіть якщо відсунутися якнайдалі, пульт керування вогнем були трохи заблизько для комфортного розташування рук на підлокітниках проти перевантажувального крісла. Все вищеперераховане може стати серйозною проблемою, якщо їй доведеться працювати звідси під час справді високих перевантажень. Які, звісно, будуть, варто початися справжньому бою.
Вона поклала лікті так близько як тільки можливо, аби їй перевантаженням не повикручувало руки в суглобах і погралася з пасками. Цього має стати.
З свого місця, що було з боку і вище, озвався Алекс:
- Сего разу всьо скінчитси так живо, жи ти навіть не будеш мов чьису змучитиси.
- Це підбадьорює.
По системі гучномовців зазвучав голос капітана:
- Ми знаходимось у радіусі максимально ефективного вогню. Вони почнуть або прямо зараз, або через двадцять годин. Тож лишайтесь пристебнутими. Пости покидати лише при загрозі життю або по моєму прямому наказу. Сподіваюсь усі припасували свої катетери правильно.
- Мій щось дуже тугий, - буркнув механік.
Позад неї заговорив Алекс і за мить його слова прозвучали з динаміків:
- Друже, це катетер типу презервативу. Він має бути ззовні.
Боббі не могла втриматися від реготу і тримала руку піднятою позаду до ти пір, поки пілот не ляснув по ній.
Джим сказав:
- Тут в командному на пульті все зелене. Всім перевірити пости і доповісти статус гоу\но гоу .
- На пульті пілота все зелене, - доповів Алекс.
- Електронне озброєння все зелене, - доповіла Наомі.
- Машинне дає добро. Статус гоу, - озвався Амос.
- Озброєння зелене і розігріте, - останньою доповіла Боббі. Не зважаючи на те, що вона пристебнута до крісла вдвічі меншого за потрібне, що знаходиться на вкраденому марсіянському кораблі під керівництвом найбільш розшукуваної обома внутрішніми планетами людини, їй до біса приємно було бути тут. Боббі утрималась від захопленого вигуку і натомість відправила Голдену екран загроз. Він вже відмітив на ньому шістку земних крейсерів. Боббі відмітила головне судно і дозволила «Росінанту» розрахувати можливі варіанти. Бортовий комп’ютер визначив можливість влучання у 1%. Вона переходила від цілі до цілі, насолоджуючись часом і відгуком пульту керування. Комендор натисла кнопку виклику інформації по цілі і огледіла специфікації земних крейсерів.
Втомившись від технічної інформації, вона відкрила тактичний вид. Одна зелена точка яку пере слідували шість трохи більших, червоних точок, яких в свою чергу переслідували шість синіх точок. Щось було не вірно. Земні кораблі мали бути синіми а марсіянські червоними. Вона наказала комп’ютеру змінити кольорову схему. «Росінант» було переорієнтовано носом до ворога. На мапі це стало схоже на те неначе вони летять прямо одне на одного. Насправді, їх борт був посередині гальмівного прискоренні, уповільнюючись аби Оонівські судна ухопили його раніше. Всі чотирнадцять суден на цій схемі рухалися в бік Сонця. Просто «Росі» робив це сракою уперед.
Боббі зиркнула на годинник і помітила що її забавки з управлінням зайняли не більше п’ятнадцяти хвилин.
- Ненавиджу очікувати у польоті.
- Як і я, сестро, - відповів Алекс.
Вона постукала по пульті і запитала:
- В тебе на цій штуці ігри є?
- Граємо у вгадайку, - відказав пілот, - я загадав слово на літеру К.
- Крейсер, - відповіла Дрейпер, - шість торпедних апаратів, вісім ГТЗ і вмонтований в кіль швидкострільний рейкотрон.
- Нівроку, вгадала! Твій хід.
- Я піздєц як ненавиджу очікування у польоті.
Коли бій почався, то все почалося одночасно. Боббі очікувала на якісь ранні постріли. Декілька торпед з далекої відстані виключно аби перевірити чи команда «Росінанта» повністю керує усім озброєнням і чи все працює як слід. Натомість кораблі ООН зменшували дистанцію а «Росі» тис на гальма аби зустрітися з ними.