- Вони через мою кімнату пройшли, - повідомив Пракс.
- Вони тебе розбудили, їй-бо, - підколов Бертон.
- Я обкелявся, - відповів вчений без тіні жарту.
- Тихо, - без злоби сказав капітан, - будь-ласка, покиньте канал.
Боббі дозволила раціональній, мислячій частині свідомості прислухатись. Прямо зараз ця частина була не задіяна. Та свідомість яку тренували для визначення цілей і пуску торпед по них працювала сама по собі, без втручання. Тепер горувала ящірка.
Вона не знала скільки торпед використала аж поки неймовірно потужний спалах пригасив екран на секунду. Коли зображення повернулося, один з есмінців ООН виявився розірваним на дві частини, шматки корпусу швидко розліталися, лишаючи ледь помітний хвіст газів і уламків. Якісь частки покришеного судна могли бути моряками ООН. Дрейпер не звертала на це уваги. Ящірка тішилася.
Знищення першого земного борту змінило рівновагу і менше ніж за хвилину інші п’ятеро були знищені або серйозно пошкоджені. Оонівські капітани надіслали сигнали аварії і миттєво здалися.
Боббі глянула на свій монітор. Три Нґуєнівскі судна знищено. Три серйозно пошкоджено. Марс втратив два есмінці а один з крейсерів було пошкоджено. «Росінант» отримав три кульові отвори через які вийшла атмосфера але більше жодного ураження.
Вони перемогли.
- Шляк би го трафив, - озвався пілот, - капітан, єдного з цих завалили ми.
Боббі знадобилася хвилина аби зрозуміти що це про неї.
- Ви маєте вдячність від уряду ООН, - казала Авасарала командиру марсіянського крила, - як мінімум тієї частити уряду ООН якою керую я. Ми йдемо на Іо аби спалити ще парочку суден і можливо, зупинити апокаліпсис. Бажаєте скласти нам компанію?
Боббі відкрила приватний канал зв’зяку з Крісьєн:
- Ми всі тепер зрадники.
- Ха! – відповіла старенька, це лише у тому випадку, якщо програємо.
Розділ Сорок Четвертий: Голден.
Ззовні пошкодження «Росінанта» були ледь помітними. Три кулі, які були випущені ГТЗ одним з есмінців ООН поцілили в лазарет і після короткого діагонального польоту через корабель, вийшли двома палубами нижче, через машинне. По дорозі одна з них пронизала три каюти на палубі екіпажу.
Джим очікував що низенький ботанік буде розчавлений, особливо після власного визнання щодо калякання в штани. Проте коли капітан заглянув до нього після бою, то здивувався, коли науковець безтурботно знизав плечима.
- Це було дуже вже навдивовижу, - все що він сказав.
Це легко списати на шок. Викрадення дочки що супроводжувалося місяцями життя на Ґанімеді під час вмирання соціальної системи. В спокої Пракса можна легко помітити перший крок до повного розумового та емоційного зламу. На Бога, чоловік разів шість міг втратити самоконтроль без жодних свідків. Але Джим підозрював що доктор Менґ має щось інше. Чоловік невмолимо рухався уперед. Всесвіт міг штовхнути його на землю знову і знову, але допоки той був живим, він весь час піднімався і сунув уперед до своєї мети. Голден вважав що професор, скоріш за все був чудовим вченим. Збуджений маленькими перемогами, не наляканий невдачами. Тупцюючий навколо, допоки не опинявся там, куди йшов.
Навіть тепер, лиш годину після того як його ледь не розрізало на двоє гострим, високошвидкісним осколком, Пракс разом з Наомі і Авасаралою латав дірки на нижніх палубах. Його навіть не просили. Він просто вийшов з каюти і приєднався.
Джим стояв над одним з трьох вхідних отворів у внутрішньому корпусі. Маленький шматок металу лишив по собі ідеально круглий отвір майже без лунки. Він пройшов крізь п’ять сантиметрів високоміцного сплаву броні так швидко, що навіть не надщербив її.
- Знайшов, - сказав він, - світло не вибивається, тож схоже її вже залатали з середини.
- Іду вже, - Амос зацокав своїми магнітними підборами з портативним зварювальним апаратом у руках. За ним у своїх цікавих підсилених обладунках йшла Боббі, несучи великі шматки матеріалу для латок.
Поки Боббі з Амосом працювали над заварюванням пробоїн у зовнішній обшивці, Джим посунув далі, шукаючи наступні дірки. Навколо них плили троє вцілілих марсіянських кораблів, створивши щось на кшталт почесної варти. Позаяк двигуни були вимкнено, то їх було видно лише як чорні місцини на фоні зіркового поля. Навіть за допомогою «Росі», який вказував його обладункам куди дивитись і нашоломному екранові, який вказував прямо на кораблі, їх майже неможливо було побачити.