Вона міркувала, чи грає це хоч якусь роль.
Єдиним реальним гравцем з яким можна було поспілкуватись без затримок, що обертали бесіду в переписку був Саутер. Позаяк на здогад він був на тому самому боці що й Нґуєн то зараз готував кораблі для бою з нею, тож її можливості були нечисельними і віддаленими.
- Ти щось чула? – запитав він з терміналу.
- Ні, я не знаю що змушує цього балабола так довго тягнути.
- Ти просиш його розвернутися спиною до людини, якій він найбільш довіряє.
- То скільки ж, йому блядь, часу треба? Якби я це робила, справу було б закінчено за п’ять хвилин.
«Сорен, ти гандон. Геть з моїх очей». Це не важче.
- А якщо не вигорить?
Авасарала зітхнула.
- Тоді я передзвоню тобі і намагатимусь умовити пуститись берега.
- Еге, - відповів адмірал з напівпосмішкою, - і як ти собі це бачиш?
- Мені мої шанси не подобаються, але ти ніколи не знаєш достеменно. Я можу бути збіса переконливою.
Сплило нове повідомлення. Від Арджуна.
- Маю йти, - сказала вона, - тримай вухо по вітру або роби щось з того, що ви там, холера, де вітер нічого не означає, робите.
- Бережи себе Крісьєн, - побажав Саутер і зник на зеленому фоні розірваного зв’язку.
Навколо неї був пустий камбуз. Все ще хтось міг зайти. Жінка підняла поділ свого сарі і зайшла в свою крихітну кімнату, зачинила двері до того, як дозволила терміналу відкрити файл.
Арджун сидів за власним столом у діловому костюмі, лиш рукави та шия були вивільнені. Він виглядав як чоловік, який щойно повернувся з кепської вечірки. З-за спини струменіло сонце. Пообіддя значить. Було пообіддя, коли він це надіслав. І все ще може бути. Жінка натисла на екран, її палець потрапив на його плече.
- Тож я зрозумів з твого листа, що ти можеш не повернутися домів.
- Пробач, - сказала вона екранові.
- Як ти можеш собі уявити, я знайшов такі думки… нелегкими, - сказав Арджун, потім посмішка освітила його обличчя, танцюючи в очах, що були, як вона тепер бачила, червоними від сліз.
- Але що я можу з цим зробити? Я викладаю поезію студентам останніх курсів. Я не маю сили у цьому світі. Це ти завжди була. Тож ось що я хочу тобі запропонувати. Не думай про мене. Не звертай на мене уваги у своїх розрахунках. І якщо ти не…
Арджун набрав повітря в груди.
- Якщо життя переходить в смерть то я шукатиму тебе там. Якщо ні то там, - він опустив погляд і знову його підняв.
- Я кохаю тебе Кікі. І я завжди тебе кохатиму, не залежно від відстані.
Повідомлення закінчилось. Авасарала закрила очі. Навколо неї корабель був таким само надійним як труна. Тихенькі звуки в ньому так тисли, що їй хотілося волати. Аж поки її не зморив сон. Вона дозволила собі секунду сліз. Більше нічого не вдіяти. Вона зробила все, що могла і не лишилось нічого окрім медитації і хвилювання.
За півгодини термінал дзенькнув ще раз, розбуркавши її від поганого сну. Еррінрайт. Горло стиснув неспокій. Натисла кнопку аби почати перегляд і зупинилася. Їй не хотілося. Їй не хотілося повертатися у тий світ, одягати важку маску. Вона знову хотіла побачити Арджуна. Почути його голос.
Лиш тільки Арджун, міг знати що вона хоче. Тому вона й висловила все те, що мала. Вона почала відтворення.
- Крісьєн, - мовив він, - Я знаю що ти не бажаєш це розуміти, але я роблю все в моїх силах аби убезпечити тебе і твоїх. Ти не розумієш у що вплуталася та ще й все ускладнила. Хотів би я аби ти мала моральну відвагу прийти з цим до мене, перед тим як утікла з Джеймсом Голденом як хтива шістандятирічка. При всій повазі, якби й був кращий шлях знищити всі професійну довіру то його годі й уявити.
Я помістив тебе на «Гуаньїнь» через те що знав, що речі про які ми говоримо можуть зробити крутий поворот. Вони й зробили, тільки ти опинилася в середині без жодного розуміння ситуації. Мільйони людей опинилися за крок до наглої смерті через твій еготизм.
І ти серед них. Арджун інший. І дочка твоя. Всі у небезпеці через тебе. -
На картинці Еррінрайт стиснув руки і підпер кулаком нижню губу, немов платонічний ідеал батечка який дає прочуханки, -
Якщо ти повернешся зараз, - в мене можливо буде шанс врятувати тебе. Не твою кар’єру. З нею покінчено. Забудь про неї. Всі тут у низу побачили що ти працюєш з Марсом і АЗП. Всі подумали що ти нас зрадила і я не можу повернути все як було.
Крісьєн, час спливає. Все що важливе для балансу зараз в твоїх руках і не зможу допомогти тобі, якщо ти сама собі не хочеш допомогти. Не з цим.