- Давай починати і побачимо, що в нас вийде. Ми не можемо пропустити жодну з них.
- Нехай. Куди вони прямують?
На тактичному дисплеї атакуючі монстри зникли, траєкторії розчинилися.
- Вони зменшують тягу, - доповіла Нагата, - системи ідентифікації посліпли. Вони, певно, використовують для корпусів матеріали, що поглинають випромінення радарів.
- У нас є дані по траєкторіям? Ми можемо передбачити де вони опиняться?
Тактичний дисплей почав блимати. Світлячки. Монстри совалися туди і сюди, відлітаючи у, здавалося, напіввипадкові боки, але їх хмара постійно розширювалась.
- Еге, буде сутужно, - прокоментував пілот, - Боббі?
- Декілька цілей захоплено. Підвези нас до дистанції ГТЗ.
- Тримайтиси, дітваки, - звернувся до команди Алекс, - зачинаємо возитиси.
«Росі» став на диби і Крісьєн притисло спиною до сидіння. Тремтячий ритм, певне, був її власними м’язами які дрижали, потім вогонь з ГТЗ, потім знову м’язи. На екрані об’єднані сили Землі і Марсу розсипалися навздогін майже невидимим ворогам. Гравітація прискорення зрушилася, обернувши її крісло в один бік, потім без попередження в інший. Вона спробувала закрити очі але так було ще гірше.
- Гмм…
- Що, Наомі? – запитав Голден, - «Гмм» що?
- «Кінг» щось дивне виробляє. Велика активність двигунами орієнтування і… ой.
- Що «ой»? Кажи. Мені потрібні слова.
- Його продірявлено, - доповіла словами старпом, - один з монстрів пробив у ньому отвір.
- Я ж казав що вони на це здатні, - заговорив марсіянин, - не хотів би я бути прямо зара’ на тому кораблі. З гарним хлопцем такого би не сталося.
- Його рядові не відповідають за його дії, - озвалася Боббі, - вони могли навіть не знати що Саутер тепер командує. Ми повинні їм допомогти.
- Ми не можемо, - відповів капітан, - вони стріляють по нам.
- Ви всі не могли б, блядь, заткатися нахуй? – сказала Авасарала, - і перестаньте крутити кораблем мов циган сонцем. Просто оберіть напрям і спокійно летіть дві хвилини.
Запити на з’єднання ігнорувалися ним п’ять хвилин. Потім десять. Він все ще не відповів, навіть коли аварійний маяк «Кінга» було увімкнуто. І одразу ж почалося мовлення.
- Говорить адмірал Нґуєн з борту лінкору ООН «Агата Кінг». Я оголошую про капітуляцію силам ООН за умови негайної евакуації. Повторюю: Я оголошую про капітуляцію будь-якому судну ООН за умови негайної евакуації.
Саутер відповів на тій же частоті:
- Говорить «Окімбо». Яка у вас ситуація?
- У нас вірогідне біологічне зараження, - відповів Нґуєн голосом, немов його хтось душив. На тактичному екрані декілька білих цяток рушили до зеленої.
- Тримайтеся, «Кінг», - відказав Саутер, - ми йдемо.
- Дідька лисого ти в мене підеш, - сказала Авасарала, потім продовжуючи тихцем лаятися відкрила канал загального мовлення.
- Дідька лисого ви йдете. Це Авасарала. Я проголошую карантин і норми обмеження для «Агати Кінг». Жоден корабель не повинен стикуватися з ним або погоджуватися на передачу матеріалів чи персоналу. Будь-яке судно що вчинить заборонені дії, буде поміщене в карантин і підпаде під норми обмеження.
Пара білих цяток відвернули. Три інших продовжували рух. Вона знову увімкнула передачу.
- Я тут одна Ерос пам’ятаю? Що ви, блядь, думаєте поширюється на «Кінгові»? Не наближатись.
Останні білі цятки відвернули. Коли Нґуєн нарешті відповів на запит про з’єднання, вона вже забула що його надіслала. Виглядав він як лайно. Ну вона його і уявляла не набагато кращим. Скільки війн так закінчувалося? – міркувала жінка. Двоє виснажених, зімлоєних людей дивилися одне на одного, поки світ навколо горів.
- Чого ще ти від мене хочеш? – запитав Нґуєн, - я здаюся. Я програв. Мої люди не повинні вмирати
через твою злобу.
- Це не злість, - відповіла стара леді, - ми не можемо цього дозволити. Протомолекула вирвалася на свободу. Твоя лялькова програма контролю не працює. Це інфекція.
- Це не доведено, - відповів адмірал, але його тон виказав усю правду.
- Це відбувається, чи не так? – вела вона далі, - увімкни внутрішні камери. Дай нам глянути.
- Я так не зроблю.
Авасарала відчула, як з грудей виходить повітря. Це сталося.
- Мені дуже шкода, - сказала Крісьєн, - Як же мені шкода.
Брови Нгуєна піднялися на міліметр. Губи стиснуті, безкровні і тонкі. Їй здалося що в кутиках його очей сльози, та це міг бути просто артефакт передачі.