І заверещав.
Джим біг так швидко, як йому дозволяв незграбний костюм і магнітні підбори. Ларсон все ще плив коридором, але репетував і молотив руками неначе намагається врятуватися людина, яка потопає.
Спочатку він подумав що це щось типу блюючого зомбі з Еросу. Рухалось воно повільно і спереду однострій був вкритий брунатним блювотинням. Але воно глянуло на Голдена очима, які світилися ледь помітним синім сяйвом. І в них був розум, якого не мали істоти з Еросу.
На Еросі Протомолекула вивчила пару уроків. Це була нова, покращена версія блюючого зомбі. Джим не бажав чекати що воно робитиме далі. Не стишуючи ходи, підняв зброю і вистрілив у голову. До свого полегшення, світло з очей вийшло, тіло закрутилося від палуби, розливаючи болото по колу в такт обертам. Проходячи повз люк, він ризикнув заглянути всередину.
Там було повно нових зомбі. Сотні. Всі їх баньки, що збивали з пантелику, дивилися на нього. Джим повернувся до коридору і побіг. Позаду почулася зростаюча хвиля голосів, коли потвори застогнали як одна і почали сунути по переборкам і палубі за ним.
- Бігом! До ліфту! - заверещав він Ларсону, проклинаючи важенний захисний костюм, який заважав йому рухатися.
- Боже, що це було? - запитала Наомі. Він і забув що вона дивилася. Вирішив не витрачати дихання на відповідь. Рудий моряк відійшов трохи від панічної втечі і квапливо працював над викликом ліфту. Джим підбіг до нього і потім повернувся аби глянути назад. Тузені блакитнооких блюючих мертв’яків заповнили коридор позаду них, повзучи по переборкам, стелі і палубі немов павуки. Блакитні вогники кружляли у повітря, які він не міг відчувати.
- Давай швидше, - звернувся він до Ларсона, навівши пістолет на найближчого мерця і всадивши йому кулю в довбню. Той злетів зі стіни, розбризкуючи блювотиння на своєму шляху. Той що повз за ним відштовхнув труп уперед. Труп полетів в бік живих. Голден заступив собою Ларсона, аби захистити його і струмин брунатного слайму залив груди і візор. Якби на них обох не було герметичних костюмів, то це б стало смертним вироком. Він стримав тремтіння і забив ще двох мертв’яків. Інші навіть не уповільнились.
Позаду Ларсон заматюкався, коли відкриті було двері закрилися, і прищемили йому руку. Моряк роздер їх назад, штовхаючи спиною і однією ногою.
- Ми заходимо! – закричав він. Голден почав сунутись назад до ліфту, спустошуючи решту магазину. Штук шість тіл закрутилося в повітрі, розбризкуючи жижу; потім вони влізли в шахту ліфта і флотський відпустив двері. Двері зачинилися.
- Один поверх вгору, - сказав моряк, який задихався від страху і зусиль. Він відштовхнувся від переборки, поплив вгору, підважив двері і відкрив їх. Джим рухався за ним, замінюючи магазин в пістолеті. Якраз навпроти ліфта мався броньований люк з білим написом «КІЦ» на металі. Голден підійшов до нього, наказавши костюму передати код. Позаду, Ларсон відпустив двері які з гуркотом зачинилися. З шахти чулося скавуління зомбі.
- Нам треба поспішати, - сказав Джим, б’ючи по кнопці відкриття дверей КІЦу. Він проштовхувався крізь стулки дверей, не чекаючи поки вони відчиняться. Ларсон плив за ним.
В приміщенні командно-інформаційного центру стояв один-єдиний чоловік: кремезний, міцно зліплений азіат, в адміральскій уніформі і пістолетом у руках, які трусилися.
- Стійте де ви є, - сказав чоловік.
- Адмірале Нґуєн! – заторохтів Ларсон, - ви живі!
Нґуєн не звернув на нього уваги: - ви тут заради кодів віддаленого керування апаратів з біологічною зброєю. Вони в мене тут, - він підняв ручний термінал, - стануть вашими у обмін на транспорт з цього корабля.
- Він візьме нас, - знову озвався рудий, - він сказав що і мене візьме.
- Ніхуя, - відповів Джим Нґуєну, - жодного шансу. Або ви даєте мені коди бо у вас лишився наліт людяності, або мені даєте їх через те що ви мертвий. Все інше мені до сраки. Вирішувати вам.
Адмірал переводив погляд з Ларсона на Голдена, стиснувши пістолет і термінал так сильно, що аж кісточки побіліли.
- Ні! Ви маєте…
Голден вистрілив йому в горло. Десь глибоко у його голові, детектив Міллер схвально кивнув.
- Починай продумувати альтернативний шлях назад до мого корабля, - звернувся Голден до Ларсона, поки йшов по кімнаті, аби узяти ручний термінал який плавав біля трупу Нґуєна. Йому знадобилася секунда, аби за закритою панеллю відшукати вмикач самознищення «Аґати Кінґ». Саутерові коди давали йому доступ і до нього.