— Це ж треба! Ну тоді ви справді біла ворона! — здивовано вигукнув він. — У такому разі вони, напевно, нічого вам не зроблять. Але навіщо вам червоношкірий?
— Бо я не знаю мови кайова. Це мій перекладач із племені пауні, він знайомий із Танґуа.
— Гаразд! Тоді у вас все чудово, і моє попередження було зайвим. Але я мусив попередити вас, бо Танґуа й справді страшенно лютий на всіх, хто не належить до кайова.
— Чому? — запитав я.
— Останнім часом йому страшенно не щастило, — розповів мій співрозмовник. — Апачі напали на нього й викрали кілька сотень коней. Він кинувся переслідувати їх. Але їх було втричі, а то й учетверо більше, тож вони перемогли його. Та й цього би не трапилося навіть за такої кількісної переваги, якби апачам не допомогли білі. Один із цих білих скалічив Танґуа. Цього чоловіка звати Вбивча Рука, і своїм кулаком він може повалити додолу найсильнішого. Але це йому не допоможе.
— Червоношкірі будуть мститися?
— Звичайно. Він прострелив Танґуа обидва коліна, це жахлива доля для воїна-вождя! Він не заспокоїться, аж поки цей Убивча Рука разом зі своїм другом Віннету не будуть у його руках.
— Віннету? — я прикинувся, що нічого не знаю. — А це хто такий?
— Юний вождь апачів, який розклав табір приблизно за три дні їзди звідси. З ним є білі, і частина кайова їздили туди, щоби заманити апачів і білих до пуебло.
— Хіба білі й апачі будуть такі дурні, щоби втрапити до пастки?
— Можливо. Танґуа впевнений у цьому. Він виставив військові патрулі з того боку, з якого вони мають прийти. Ці люди пропали. Одного з них навіть уже впіймали. Це друг Убивчої Руки. Він називає себе Семом Гоукенсом. Дивакуватий чоловік, який постійно сміється і поводиться так, ніби це не йому загрожує смерть.
— Ви бачили його?
— Я саме був там, коли вони привезли його, кинули на землю зв’язаним, і так він пролежав десь годину. А потім вони забрали його на острів.
— На острів?
— Так. Це острів на річці Солт-Форк, дуже близько від берега, на відстані кількох кроків від пуебло. Кайова використовують його як в’язницю і добре охороняють.
— Ви розмовляли з полоненим?
— Лише перекинувся кількома словами. Я запитав, чи можу зробити щось для нього, тоді він привітно засміявся і сказав, що хотів би випити ряжанки і чи я не міг би зганяти до Цинциннаті[44] і привезти йому склянку. Дуже дивакуватий чоловік! Хоча поводяться з ним непогано, бо Вбивча Рука має у себе заручника — полоненого кайова. Тільки Сантер намагається попсувати життя полоненому.
— Сантер? Це звучить як ім’я білого? У кайова є зараз ще якісь білі?
— Тільки цей, він називає себе Сантером. Страшенно огидний чоловік. Він учора приїхав разом із червоношкірими, які заманювали Віннету до пуебло, і відразу ж взявся до полоненого. Ви познайомитеся з ним, коли будете в поселенні.
— Цей Сантер гостює у вождя, чи йому виділили окремий намет?
— Йому виділили окремий намет, але не поряд із наметом вождя, що вважається ознакою особливої прихильності, а якусь старезну шкіряну хижу на самому кінці села. Отже, вождь не надто радий його бачити.
— А ви не могли б точніше описати мені, де саме живе Сантер?
— Навіщо? — запитав торговець. — Ви самі побачите, коли приїдете туди. Це четвертий чи п’ятий намет за порядком від річки. Я не думаю, що цей чоловік сподобається вам. У нього вигляд кримінального злочинця! Тримайтеся від нього подалі! Попри вашу високу посаду, ви ще зовсім юний, тож не будете ображатися на мене за корисну пораду. Але тепер мені слід їхати далі. Бувайте здорові і повертайтеся живим!
Зустріч із торговцями була дуже корисною. Щоби довідатися про все, що він нам розповів, нам довелося б сильно ризикувати, а тепер ми точно знали, де саме перебуває Гоукенс, а де — Сантер. Можна було повертатися до табору. Але щоби цього не зауважили торговці, ми вдали, ніби продовжуємо свій шлях.
Обоє торговців поступово віддалялися. Вони рухалися повільно, бо мали багато навантажених мулів. Як я довідався згодом, ця подорож дуже погано закінчилася для них. У кайова вони закупили хутра різних тварин, а поживитися цим завжди знайдеться чимало охочих. Той, хто розмовляв зі мною, був головним, а другий — помічником. Коли вони нарешті зникли з горизонту і вже не могли бачити нас, ми повернули туди, звідки приїхали, назад до табору, а дорогою доклали всіх можливих зусиль, аби приховати свої сліди.
44
Цинциннáті — місто в окрузі Гамільтон, у штаті Огайо на північному березі річки Огайо. Відстань з-над берегів річки Солт-Форк, де розгортаються події, до м. Цинциннаті становить понад півтори тисячі кілометрів.