Не встиг я й схвилюватися через цю зустріч, як Сем сказав, навіть не приглушуючи голосу:
— Яка зустріч! Це нас урятує, сер!
— Урятує? Чому? Ви не хотіли б говорити тихіше? Вони вже так близько, що можуть і почути нас.
— А я і хочу, щоби вони почули. Це кайова, на чолі їх Бао, що в перекладі з їхньої мови означає «лис», — сміливий і кмітливий воїн, про що свідчить уже саме його ім’я. Вождя племені звати Танґуа, він доволі спритний індіанець і мій хороший знайомий. У них у всіх бойові фарби на обличчях, тож це, мабуть, розвідники. Хоч я не чув, щоби зараз якесь плем’я воювало проти іншого.
Кайова — це така собі своєрідна суміш індіанських племен шошонів[34] і пуебло[35]. Вони мають спеціально для них відведені території у резерваціях, але, попри це, ще чимало їхніх одноплемінників блукають по техаських пустелях: їх можна зустріти навіть на кордонах Нью-Мексико. Їхні загони складаються з хороших вершників, і в них завжди багато коней. Вони небезпечні для білих через свою захланність і схильність до крадіжок, а тому їхніми найбільшими ворогами є переселенці на прикордонних територіях. Із багатьма племенами апачів вони також не миряться, бо не надто шанують приватну власність і навіть життя своїх червоношкірих братів. Одним словом, це бандити. Чому вони стали такими, не треба пояснювати.
Шестеро розвідників уже під’їхали зовсім близько. Мені й далі було не зрозуміло, як вони можуть урятувати нас. Шестеро індіанців навряд чи могли б чимось нам допомогти. Але вже незабаром я довідався, що саме мав на увазі Сем Гоукенс. Та наразі я тішився лише з того, що вони знали Сема і що нам нічого не загрожувало.
Вони підійшли до того місця, де наші сліди заходили в кущі, тому зробили висновок, що ми заховалися у цих зарослях. Тож вони моментально розвернули своїх сильних і швидких коней, аби податись назад і не потрапити під обстріл. Тут Сем вийшов із кущів, склав долоні біля рота і видав гучний крик, який вони впізнали, бо зупинили своїх коней і озирнулися. Він ще раз вигукнув і замахав їм руками. Вони зрозуміли і крик, і жести, бо галопом повернулися, мабуть, здалеку впізнавши постать Сема, яку годі було з кимось сплутати. Я став біля Сема. Коні наближалися з такою швидкістю, що можна було подумати, ніби вони збираються затоптати нас. Але ми не зрушилися з місця. За кілька кроків від нас вони раптом різко зупинили коней, вискочили з сідел і пустили тварин попастися.
— Наш білий брат Сем? — запитав вождь. — Як він опинився на шляху своїх червоношкірих друзів?
— Бао, хитрий лис, зустрів мене, бо вийшов на мій слід, — відповів Сем.
— А ми думали, що ви — частина червоношкірих псів, яких ми шукаємо, — відповів Бао ламаною, але цілком зрозумілою англійською.
— Яких саме псів має на увазі червоношкірий брат?
— Апачів із племені мескалеро.
— Чому ви називаєте їх псами? Хіба між ними і моїми братами, хоробрими кайова, була сварка?
— Між нами і цими брудними псиськами викопана сокира війни.
— Уф! Я радий чути це! Я прошу моїх братів сісти біля нас, бо мушу сказати дещо важливе!
Лис подивився на мене насторожено і запитав:
— Я ще ніколи не бачив цього блідолицього. Він ще дуже молодий. Це один із білих воїнів? Він уже встиг завоювати собі ім’я?
Якби Сем назвав моє німецьке ім’я, то це б не справило жодного враження. Але він використав прізвисько, яке дав мені Вайт.
— Цей юний блідолиций — мій найближчий друг і брат, — сказав Сем. — Він нещодавно переплив велику воду і для свого народу був великим воїном. Він ще ніколи в житті не бачив ні бізона, ані ведмедя, але позавчора бився із двома бізонами й убив їх, аби врятувати мені життя, а вчора заколов ножем ведмедя ґрізлі зі Скелястих гір і навіть подряпини не має.
— Уфф, уфф! — захоплено вигукнули червоношкірі, і Сем продовжив:
— Його кулі завжди влучають у ціль, а в його руках стільки сили, що він одним ударом може покласти додолу будь-якого ворога. Тому білі чоловіки Заходу назвали його Вбивча Рука.
Так я отримав бойове ім’я і відтоді мав його весь час, допоки був на Дикому Заході. Такий там звичай. Дуже часто навіть найкращі друзі там не знають справжніх імен одне одного.
Лис простягнув мені руку і привітно сказав:
— Якщо Вбивча Рука дозволить, то ми будемо його друзями і братами. Ми любимо, коли чоловіки одним ударом кладуть на землю своїх ворогів. Тому будемо завжди раді бачити тебе у наших наметах.
34
Шошóни — північноамериканська група індіанських племен, до яких генетично належать команчі, а також юти, серрано, тонгва.
35
Пуéбло — групи корінних індіанців декількох культур південного заходу США, характерною особливістю яких були протоміста у формі одного величезного будинку (звідси й назва). Деякі пуебло заселені й досі.