— Але ж він найкращий друг апачів!
— Він двічі вдарив Віннету!
— Бо він був змушений!
— Вбивча Рука не мав такої необхідності!
— Мав! Вперше він зробив це для того, щоби врятувати тобі життя. Якби ти оборонявся, то кайова вбили б тебе. А вдруге він мусив захищатися від тебе. Ми хотіли здатися вам добровільно, але не могли, бо ваші воїни не слухали нас.
— Гоукенс говорить так лише для того, щоби врятуватися.
— Ні. Це правда!
— Твій язик бреше. Все, що ти розповів Віннету, щоби уникнути мученицької смерті, тільки більше переконало його в тому, що ви були ще більшими ворогами нам, ніж самі кайова. Ти підкрадався до нас і підслуховував. Якби ти був нашим другом, ти попередив би нас. Тоді на нас би не напали несподівано і не прив’язали до дерев.
— Але ви б помстилися нам за смерть Клекі-Петри, або навіть якби зі вдячності не помстилися, то точно не дали б завершити роботу.
— Але ви не мали права так поводитися. Ти намагаєшся вигадати виправдання, у які не повірить навіть дитина. Невже ти вважаєш Інчу Чуну і Віннету недосвідченими, як малі діти?
— Ні, я так не думаю. Вбивча Рука знову знепритомнів. Якби він отямився і зміг говорити, то підтвердив би, що я сказав правду.
— Так, він брехатиме, як і ти. Блідолиці всі брешуть і обдурюють. Віннету знав лише одного-єдиного білого, у чиєму серці жила правда. Це був Клекі-Петра, якого ви вбили. Вбивчій Руці мало не вдалося ввести мене в оману. Я побачив його сміливість та силу, і це захопило мене. Мені здалося, що в його очах світиться чесність, і я подумав, що зможу полюбити його. Але він виявився таким самим нікчемним, як і всі інші. Він не завадив вам заманити нас у пастку і двічі вдарив мене кулаком по голові. Навіщо Маніту створив такого могутнього чоловіка і дав йому таке фальшиве серце?
Я хотів подивитися на нього у момент, коли він торкнувся мене, але слабкість не дала мені цього зробити. Здавалося, що моє тіло складається з повітря, а не з тканин, і тому не може рухатися. Але після того, як я почув сказане Віннету, повіки нарешті послухалися мене. Вони розплющилися, і я побачив його поряд зі собою. Він був убраний у легкий полотняний одяг, не мав при собі зброї, а в руках тримав книгу під назвою «Пісня про Гаявату»[39]. Отже, цей індіанець, син народу, який вважають «диким», не лише вмів читати, але й розумів справді високу поезію. Знаменита поема Лонґфелло в руках індіанця з племені апачів! Такого мені навіть уві сні не могло привидітися.
— Він знову розплющив очі! — вигукнув Сем, і Віннету повернувся до мене. Він знову підійшов ближче, подивився на мене уважно і запитав:
— Ти можеш говорити?
Я похитав головою.
— Тобі боляче?
Та сама відповідь.
— Будь чесним із Віннету! Той, хто повстав із мертвих, не може говорити неправду. Ви, четверо, справді збиралися нас урятувати?
Я кивнув двічі.
Після цього він зневажливо махнув рукою і обурено вигукнув:
— Брехня, брехня, брехня! Він бреше навіть у розкритій могилі! Якби ти сказав мені зараз правду, можливо, мені спало б на думку, що ти інакший, ніж вони, що ти можеш виправитися, і Віннету попросив би свого батька Інчу Чуну подарувати тобі життя. Але ти не вартий такого прохання, і тому ти помреш. Ми будемо дуже добре доглядати тебе, щоби ти якомога швидше одужав і знову став сильним, аби витримати усі муки, які чекають на тебе. Миттю померти хворим і слабким — це не покарання.
Я не міг більше тримати очі розплющеними і знову заплющив їх. Якби я тільки міг говорити! Але тепер до юного вождя апачів знову звернувся Сем.
— Ми ж довели тобі, переконливо і незаперечно довели, що були на вашому боці. Ваших воїнів хотіли заморити голодом, і, щоб уникнути цього, Вбивча Рука бився з Ножем-Блискавкою і переміг його. Він ризикував своїм життям задля вас, а ви за це збираєтеся його вбити!
Воїн племені кайова. Омаха, 1898 рік. Колекція Френка Райнгарта з Бостонської публічної бібліотеки.
— Ви нічого не довели мені, бо й ця історія брехлива.
— Запитай вождя кайова, який все ще у ваших руках!
— Віннету питав його.
— І щó він сказав?
— Що ти брешеш. Вбивча Рука не бився з Ножем-Блискавкою, цього кайова вбили апачі під час останнього нападу.
— Це неймовірна підлість Танґуа. Він знав, що ми потай були на вашому боці, і хоче помститися за це, знищивши нас.
— Він поклявся мені Маніту, тож я вірю йому, а не вам. Скажу тобі те саме, що й Убивчій Руці: якби ви чесно зізналися, то я б попросив за вас. Клекі-Петра, який був мені батьком, другом і вчителем, навчив мене бути великодушним і миролюбним. Віннету не кровожерний, а його батько завжди робить те, про що просить син. Тому ми досі не вбили жодного з полонених кайова, яких тримаємо тут. Вони мають заплатити за свої злочини не життям, а кіньми, зброєю, наметами і ковдрами. Ми ще не домовилися, але незабаром домовимося з ними про остаточну ціну. Раттлєр убив Клекі-Петру. Він має померти. Ви — його товариші, але ми могли би пошкодувати вас, якби ви були чесними. Але ви брехливі, тож і на вас чекає така ж доля, як і на Раттлєра.
39
«Пісня про Гаявáту» — епічна поема Генрі Лонгфелло, заснована на легендах індіанців народу оджибве. Оджибве відомі своїми каное з березової кори, священними записами на бересті, використанням дикого рису, міді.