МУЖИК ЧИ ДЕРЖАВНИК?
Я зілюструю цю справу таким прикладом: В часі визвольних змагань один мужик не хотів брати участі в змаганнях. Він сказав: „Я мужик і мене з мужика ніхто не скине!" Себто, хто-небудь буде над ним панувати, то він все буде мужиком і йому ніякого діла до „нового ладу" немає. А так, цього ж таки мужика скинули з мужика. В нього землю ограблено. І мужик вже не є мужиком на своїй рідній землі. Ні! Він є підлим рабом. А думав він, що він такий розумний. Навіщо йому держава? Чи ще гірше, боротьба за якусь там націю. Йому аби бути мужиком.
883
Тепер пише мені один такий розумний: ,,Мсні вистачить, що я козак. Навіщо більше?".
Ну, добре, козаче. То спи собі за припічком. Колись довідаєшся, що бракувало козацтву. Чому можливий був'Брюло-вецький, який був вартий того, щоб чистити чоботи Хмельницькому, а потім всякою демагогією стан ще іі гетьманом і... впав до ніг царя, від якого хотів визволити Україну Хмельницький. Але тут закоротке саме наніс розуміння нашого прокляття в історії. Сказав би такий козак Хмельницькому, що йому ніякого діла немає до Молдавії або Швеції, хай собі панують, хай ділять Україну. А нам аби козакувати. Козакували і під Польщею і під Москвою, аж докозакувалися до неволі. Пише про це і Леся і Шевченко.
Дехто й тепер скаже: Яке ж нам діло до якогось гам Прометея із грецької мітології, — чи інакше, байки. Навіщо нам якогось Прометея. Навіщо будити інші пароли. Я собі козак і носить з мене.
Ще ухитрився тон „козак" запитувати Шевченка. Мовляв, писав Шевченко: „Чурек і сакля все твоє! Воно не прошене, не дане" — І тут паш „козак" доказав, що не розуміє Шевченка. Он який розумний!
Шевченко писав ці слова на глум — НА ГЛУМ Москви1; що залишає тобі бучим чурек і саклю, а не каже журитися про СВОБОДУ.
Отже, бачите, до якої духової анархії докочується наша демократія,чи радше, ваша демократія. Буде у вас стільки рухів Рідної Віри, скільки знайдеться анархічних голів охочих до якогось „стола".
Біда, що до того „стола" призначає за „статутом" „учитель" і хоче перше... тисячу долярів. Тут треба повторити Т. Франка:
,, Горе Вам... бо ведуть Вас неначе сліпих ошуканці і дурні! Чому ж ви вагаєтеся? Чому вірите безконечним брехням і демагогії? Вії кажете, що журитеся другими, що журитеся масами.
А я кажу. Журіться про себе! Робіть те, що треба, а решта дасться само. Звичайно, в боротьбі. Звичайно, в ЛЮБОВІ, ВІРІ і ПОСЛУХУ !
З вірою у Відродження! ВОЛОДИМИР ІЛАЯН.
2-го жовтня, 1970 р. Лондон, Англія.
Перед закінченням видання цієї книги, Об'єднання Українців Рідної Віри отримало другий великий дар у сумі 14,500 долярів від Побратима Романа Кмітя.
Так, як і перший наш добродійник, Проповідник Славші Яворськип, Побратим Роман Кміть є КОЛИШНІЙ Упіст, який після збройної боротьби не переставав боротися за Волю України. І хоч він також не знав Професора Володимира Шаяпа особисто і не був членом його Ордену, тоТнстииктивно відчув Орденський Закон про Проявления Істоти. Рівночасно, він дуже шляхетно завершив свою збройну боротьбу Упіста — новим Лицарським Чином.
Ми вдячні йому за й то щедру підтримку видання цієї Книги Знания — „Віра Предків Наших".
Честь і Слава нашим Лицарям!
Видавничий Комітет.