А хлопці аж падають з реготу.
Стають круг нього, затикають уші й ніздрі пальцями…
— Заткни, Петько, ще одну дірку, а то рук не хапає!
І:
— Уф!
Окунаються в море! Дратують «барина». Волохате черево з серцем плюється, лається й лізе на берег…
Петька прожогом кидається до його з криком:
— Кіт!
«Барин» підскакує з жахом і падає на берег…
А хлопці вже перекидом у морі, пішли, вигукуючи, на скелю, що сторчить серед хвиль, білою піною обхлюпувана…
— Уй! Ракли!
* * *
І лежать покотом «православні», вигріваються…
А сонце на них окропом, окропом…
І стогнуть, і охають, і соваються православні, з боку на бік перекочуючись…
А потім підскакують, біжать до моря, кидаються у його хвилі синьо-зелені:
Ух! Ух! Ух!
І куйовдяться, ляскають, плескають… Харашо!
. . . . . . . . . . . . . . .
Проходить часом чоловічою половиною прекрасний пол… І затуляється хусткою, одвертає своє обличчячко й одним оком з-поза хустки на берег тільки — зирк! зирк!
Анатомія людського тіла цікавить.
А іноді, котрий з Аполонів на жіночу заскочить, «замислившись»… Тоді віялами ходять на жіночій половині рушники, і затуляється екстрено все, що становить непорушну приналежність тільки прекрасної половини роду людського…
Щоб не зглазив часом!
. . . . . . . . . . . . . . .
А ось біля каменю дідок, уса вгору. Він страшенно байдужий. І прийшов виключно лікуватися. Біля нього бінокль. І як ніхто не дивиться, тоді він похапцем бінокль до очей і… на жіночу половину…
«Лікується» дідок…
. . . . . . . . . . . . . . .
А на половині на тій на жіночій якраз витягає з моря свої тілеса якась Венера, пудів так на дев'ять з половиною…
Її «гнучкий» стан рипить по гальці, а хвилі об неї б'ють, як об скелю «Діву»…
У неї, мабуть, сухоти «вісімнадцятої стадії»…
Витягла й розпливлась драглями на березі… Дихає тяжко, дві подушки на грудях підкидаючи…
Заступила обрій…
Так і хочеться сказати словами Саші Чорного:
Мадам, ви задом
заставили сонце…
А сонце прекрасніш од вас!
________________________________
Примітка упорядника
«Вишневі усмішки кримські» були уперше видані 1925-го року. Потім перевидавалися. Тут тексти представлені за першим виданням (Харків, Державне Видавництво України). 1962-го року факсимільна копія цього першого видання була видана українською діаспорою у Нью-Йорку.