В загальних рисах і я скажу… Два слова.
Географія на три поверхи: зверху небо, нижче гори, а ще нижче море… І навпаки.
Небо пухке, гори тверді, морг мокре. Досить!..
Етнографія. Населення — чорне. На ногах шкіряні «личаки». Вірить в Алаха й Магомета, пророка «єйного»… Поділяється на чоловіків, жінок і на дітей. Жінки — чорні. Діти — чорні… (Чорне море!) Чадри вже жінки не носять. Носять чадру тепер у Ялті па молі, тільки не «чорні» жінки, а білі. Мова — не наша.
По-нашому — платня, а по-їхньому — улефе.
По-нашому — воша, по-їхньому — біт. (Звідси пішло, очевидно, «бити воші». Увага для філологів).
— Анларизми не бен селерим?
Анларизми?!
Нічого ви не «анларизми», бо ця фраза значить:
— Чи розумієте ви, що я кажу?
Населення хліборобствує, виноградарствує, садівникує, скотарствує і курортствує. Це все роблять жінки.
Чоловіки сидять цілий день у холодку, чухаються, курять цигарки та п'ють каву.
Фауна. Не наша. Коли їдете чи йдете горами, часто бачите десь у лісі на скелях чи на узгір'ях якихось невідомих вам тварин, невеликих розміром, з рогами, з чотирма ногами і з одним хвостом. У тварини тої іноді голова вгору, а круп униз, іноді круп угору, а голова вниз!
Ви раптом стаєте. І дивитесь. Пильно вдивляєтесь.
— Ах! Ах! Що за така гірська тварина?
От що значить — клімат! За якихось шістсот верстов, а дивись — зовсім не те!
— Що то такс? — питаєте тубільця…
— Короваї Молоко дає! Доїться! Телят водить!
— Ах-ах! А ото?
— Котора поменше?
— Так!
— Коза називається! А ото збоку — кінь!.. А то — свині під дубом…
… Осли є! І на горах, і на курортах. На курортах більше!
… Орли є! Кури є! Півні є! Курчата вже вилупились! Три карбованці субтропічна курка коштує… Орел — не знаю скільки!
Флора. Різноманітна. Дуб. Кедр. Кипарис. Магнолія. Гліцинія. Кропива. Кульбаба. Чинара. Будяк. Фініки. Пальми. Чебрець. Юдове дерево. Оріх. Коноплі. Груші. Яблука. Лимони. Апельсини. Картопля. Виноград і т. ін.
Винограду тут дуже багато, через те все майже вино для продажу курортникам виробляється з махорки й продається як вино «розлива кам'яної доби» по п'ять крб. пляшка («тільки для вас!»). Ригають від нього понад норму.
Оце більш-менш повний (наскільки вистачило сил!) малюнок Криму… Крим як здравницю змалюю якось окремо.
Здається, ніби й нічого особливого, — правда?
У тім-то й річ, що особливостей отих тут сила.
Субтропічна, товариші, штука Крим! От що головне.
Візьміть так.
От ходить, приміром, у столиці українській Харкові по вулиці Карла Лібкнехта коза. Ну що ж! Ходить — і квит! Коза — та й уже!
А от коли отут поставити тую козу під кипарисом або на стрімчастій скелі, уже вам вона не коза, а екзотика.
Уже в неї хвіст не на 45° (чи на якім там?) довжини чи широти, а мало не екваторіальний! Тропічний хвіст, гарячий хвіст, і крутить вона ним по екватору!
От у чім сила!
Або горобець на Основі на тину й горобець у Криму на пальмі! Різниця! На Основі він горобець, а тут — жар-птиця, бо йому жарко!
Екзотика, товариші!
Та це не тільки з тваринами. І з людьми так.
У Харкові, приміром, руде, косе, худе, угрувате, пудри на нім на цілу геологію, а тут видряпається на скелю, стане, за худі стегна тримаючись, — і Жанна д'Арк!
Далеко ж! Чорт його розбере, що воно там сопе на стрімчастій скелі!
Клімат, товариші.
. . . . . . . . . . . . . . .
А найголовніше ледве був не забув!
Барвінок у Криму росте. Та такий рясний та хороший…
Якби місцеве населення вивчити пісні:
Зелененький барвіночку,
Стелися низенько,
А ти, милий, чорнобривий,
Присунься близенько.
Всі б дані були за приєднання Криму до України. Спорідненість культур — і кришка! Без нікоторого імперіалізму — на законній підставі!
Море
(Дещо з природознавства)
Ну, море!
В данім разі — Чорне море, тобто таке море, що чорне. Не Біле, а Чорне море…
Це, значить, отакезна ніби яма, велика-велика, — вщерть налита солоною водою…
Вінця в тій ямі звуться: береги… Дно — так і буде дно… Вода — так само вода…
Оце є море…
Море оте саме служить для того, щоб у йому купатися й дивитися на нього…
Коли на море дивитися, то це буде: вид на море…
Коли в йому купатися, то це так і буде: купатися в морі…