А як же ж то воно, як з Бабугану, або з Чатир-Дагу, або з Ай-Петрі?!
* * *
На гірській підошві — дачі. На схилі — ліси. На вершечку — сніги. І літом сніги, і взимку сніги! А по схилу струмки гірські.
А в лісах — буйволи, дикі кози, «зелені».
«Зелені», положим, останніми часами вивелись… А то за Врангеля, кажуть, була їх у горах сила-силенна… «Підтримували» барона в його святім обов'язку відбудувати «єдину та неподільну Русь… Святу Русь!»
Найважливіше в горах для нас, грішних, — гірське повітря…
Його тут чимало. Воно не продається — просто так: бери й дихай, коли хочеш…
Вивозити тільки не дозволяється… Хоч дехто з туристів бере з собою з Чатир-Дагу чи з Бабугану клуночок з повітрям…
Повітря тут чисте, прозоре, легке, свіже…
Звичайно, коли йдете горами самі, без великої компанії, без кошиків з вареними яйцями та з сардинками, без тройного одеколону, без пудри «Колодерма» і порошку од поту… А як з оцим усім дертиметесь на Ай-Петрі — так все одно, що в Харкові на Сумській о 9 годині ввечері. Аж бук чхає!
* * *
Гори тут дуже лякливі! Назви в їх здебільше з «Ай» починаються:
Ай-Петрі, Ай-Микола, Ай-Тодор, Ай-Я і т. ін. І це, між іншим, заражає…
Дуже часто чуєте в компанії, що дереться на гори, вигуки:
— Ай, боже мій!
— Ай, матінко моя рідна! А то просто:
— Ой, держіть мене!
— Ой, рятуйте!
Там, де цар пішки ходили…
У Лівадії Їхнє Царське Величество пішки ходили… До Лівадії приїздили, а тут можна було й пройтись, навіть поверх тих моментів у вінценосному житті, коли взагалі «цар пішки ходять»…
Непогано в Лівадії…
Не дурак були їхнє імператорське величество, коли облюбували собі місце сіє…
І море, і гори, і троянди, і гліцинія, і кипариси, і лаври, і «вид на сюди», й «вид на туди».
Усе, можна сказать, — «волоссячко до волоссячка», — для того, щоб у свій час, миропомазавшись, можна було правити «возлюбленний народ наш»…
І палац воздвигли «любовію народною» нічого собі… Правильний палац…
І для себе було, і для «возлюбленної супруги нашої», їхнього імператорського величества, государині імператриці Олександри Федорівни…
І для діток наших, і для «його величества свити»…
Було де плодитися й розмножатися.
Дуже зручне місце для «случної» кампанії самої «августєйшої» й «камер-фрейлін» її.
І не дивуйтеся і не вилуплюйте ніколи очей, замислюючись над державною працею Грегуара Распутіна, бо при такій природі та при відповідних харчах, божій людині сибірського складу можна було «приумножать» увесь царствуючий дом до астрономічних чисел…
І не кашлять…
* * *
Лівадія у двох верстах од Ялти… На захід. Простяглася на нижньому схилі Могабі від соші, що йде з Севастополя до Ялти, аж до моря. Тут два палаци: старий (Олександра III) і новий. Парк, маєток, виноградники, служби й т. ін.
Великий палац збудовано 1910–1911 pp. на місці колишнього палацу Потоцького (колись Лівадія була власністю Потоцьких).
Має цей палац усередині 58 кімнат, а всіх приміщень (балконів, переходів) — 116. Домінує стиль ренесанс.
Проречисто. Напередодні «декадансу» — палац у стилі «ренесансу»!
Але палац цей (окремі його кімнати) має гетьчисто всі стилі, які були в світі… Від І до XX століття.
Всередині оброблений деревом під кольорові мармури й під метали! Оброблено напрочуд мистецьки!
Спілка деревообробників має з чого пишатися: уміють її члени робити… Хоч і для казна-кого, а зроблено добре.
Миколаїв, приміром, «діловий» кабінет… Під зелений мармур зроблено. Тут «працювали» вони.
Спальня — під білий мармур…
Царицина вітальня — стилізована іоніка, під жовтий мармур…
Це все верхній поверх.
Тут і Олексієві кімнати поруч «дядька» Дерев'янки, концертова зала (іоніка), вітальня царівен (італійська). В однім із коридорів — вікно італійське з живою чудовою картиною, що відбивається в повішеному проти його свічаді.
У нижнім поверсі — парадні покої.
Вестибюль римського стилю І століття. їдальня — ренесанс II століття, Флоренція. Чекальня — копія залу ради 500 у палаці дожів у Венеції, більярдна — каштанова, англійського стилю. Маленький дворик біля двірця — копія монастирського дворика в Італії (тип св. Марка у Флоренції).
Тут і молельня царицина (богомольні ж були) стилю московських церков XVI століття…