Конфуцій сказав:
— Чеснотливого мужа тричі проймає трепет: він тріпоче перед Повелінням Неба, з трепетом ставиться до великих людей і тріпоче перед словом людей найвищої мудрості. Мала людина, не знаючи Повелінь Неба, перед ними не тріпоче, нешанобливо веде себе з великими людьми й нехтує словом людей найвищої мудрості.
Конфуцій сказав:
— Вищий — той, хто знає від народження, наступний — той, хто пізнає в навчанні; далі — той, хто вчиться, коли потрапляє у скруту; а ті, хто й у скруті не вчаться, — люди нижчі.
Конфуцій сказав:
— Чеснотливий муж плекає дев’ять дум. Коли дивиться, то думає, чи точно побачив; а чує — думає, чи правильно почув; він думає, чи ласкавий вираз його обличчя, чи звичайні його манери, чи щира мова, чи шанобливе ставлення до справи; сумніваючись, думає про те, щоб порадитись; а коли гнівається, думає про лихі наслідки; і перед тим, як щось надбати, думає про справедливість.
Конфуцій сказав:
— «Прагну доброго, ніби боюсь його упустити, а від поганого відскакую мов обпечений». Я здибував таких людей і такі речі чув. «Живу самотньо, шукаючи те, чого прагне серце; роблю те, що справедливо, і тим самим досягаю Путі». Я такі речі чув, але не натрапляв на таких людей.
Князь Ци Великий мав тисячу четвірок коней, але в час його смерті народ не міг сказати про нього нічого доброго. Старший Рівний із Молодшим Рівним померли від голоду в передгір’ї Шоуяна, але народ донині згадує їх добром. Отож-бо й воно!
Чень Кан спитав Боюя:
— ваш батько казав вам що-небудь особливе?
— Ні! — відповів Боюй. — Але якось, коли батько стояв сам, а я проходив квапливо по двору, він спитав: «Ти вивчаєш Пісні?» Я відповів: «Ні!» він сказав: «Хто не вивчає Пісень, не може нічого сказати». І я пішов вивчати Пісні. Другого дня, коли батько стояв сам, а я проходив квапливо по двору, він спитав: «Ти вивчаєш ритуали?» Я відповів: «Ні!» він сказав: «Хто не вивчає ритуалів, тому не знайти свого місця». І я пішов вивчати ритуали. він казав мені тільки це.
Чень Кан, віддалившись, радісно сказав:
— Питаючи про одне, я дізнався про інше: про Пісні, ритуали і про те, що чеснотливий муж не відчуває близькості до рідного сина.
володар удільної землі зве свою жінку «дружиною»; його дружина називає себе «дитинкою»; люди їхнього уділу звуть її «дружиною володаря», а при спілкуванні з людьми інших уділів називають «малим володарем»; а люди інших уділів звуть її «дружиною володаря».
Глава 17. Ян Хо
Ян Хо хотів, щоб до нього прийшов Кон-фуцій, але Конфуцій не приходив. Тоді він послав Конфуцію в подарок порося. Знайшовши час, коли Ян Хо не було вдома, Кон-фуцій пішов його відвідати, але несподівано зустрів його по дорозі.
— Підійди до мене, — звернувся до нього Ян Хо, — я хочу з тобою поговорити.
Потім він сказав Конфуцію:
— Може бути названий людяним той, хто, заховавши за пазухою коштовність, спокійно спостерігає, як його країна збивається на манівці? Не може. А може бути названий розумним той, хто прагне поступити на службу, але вже багато разів упускав цю можливість? Не може. Дні й місяці минуть, і з ними роки нас покинуть.
— Згоден, я піду служити, — відповів Кон-фуцій.
Учитель сказав:
— Природа кожного з іншим зближає,
Звичка одне від одного віддаляє.
Учитель зауважив:
— Ніколи не змінюються тільки найвища мудрість і найбільша глупота.
Коли Учитель прийшов в Учен і почув там звуки струн і пісень, він радісно усміхнувся й сказав:
— Навіщо ж різати курку таким великим ножем?
Цзию відповів:
— Я раніше від Вас чув, що, коли чеснотливий муж навчається Путі, він переймається любов’ю до людей, а коли мала людина навчається Путі, нею стає легко керувати.
— Діти! Він правильно каже. Я перед цим казав жартома, — сказав Учитель.
Гуншань Норовливий повстав, укріпившись у Бі, і запросив до себе Конфуція. Учитель хотів піти, але Цзилу виказав невдоволення:
— Нема куди йти і не треба. Навіщо вже так необхідно йти до Гуншаня?
Учитель відповів:
— Хіба дарма запросить мене? Якщо мене хто-небудь візьме на службу, то чи не зможу я створити Чжоу на Сході?
Цзичжан спитав Учителя про те, що таке людяність. Конфуцій відповів: