— З «Гіперсаму»?
— «Гїп» сьогодні зачинений, але медом намазано скрізь по стінах, по парканах, на них сидять оси й гудуть, а тільки-но хтось підходить, вони на нього з зубами…
— Оси не-мають зубів.
— Але ж кусаються.
— Жалять.
— Налетять на вас, то самі побачите, що кусаються.
— І проходу ніякого немає?
— Немає. Я двічі довкола обійшов, бо теж хотів би бути «мармеладом» і що-небудь сказати в мікрофон.
— Ким бути?
— «Тер-pop-хор-рор-мармеладом».
— То ти вже знаєш, хто там сидить?
— Я взнав.
— Звідки?
— А ще коли їхала ота підвода через міст, я згадав, що ви мені казали, і оглянув коня, ще й присів був, а в мішку дзижчало…
— У чиєму мішку?
— Зефірине, ані слова, — сказав рудий.
— Ти це до кого так говориш?
— До себе, — пояснив хлопець. — «Тер-хор-мар».
— А що за підвода?
Мовчання.
— Хто на ній їхав?
Мовчання.
Інспектор зітхнув, далі вже ні про що не питав і, зморщивши лоба, що, як нам відомо, допомагає краще думати, глибоко замислився. Найрозумніше було б чекати, не вступаючи в сутичку. Терористів загалом терплячими не назвеш. При байдужому до них ставленні вони напевне зробили б якийсь нервовий і необачний крок. З другого боку, про них знало вже все місто, за винятком лише тих, хто вчора чи сьогодні вранці вирушив на маївку. Першої-ліпшої хвилини почнеться… Вже почалося.
Новак підняв трубку.
— Неподобство! — кричав у мікрофон магістр-інженер Пшемислав Спритек. — Вони погрожують покарати нас. Промисловий заклад під загрозою…
— Але тільки за умови, якщо хтось у вас випиватиме, димітиме або галасуватиме,— перебив його інспектор.
— Якщо ви негайно не ліквідуєте цієї виразки на тілі суспільства, я дзвонитиму вище.
— Сьогодні неділя, — нагадав Новак.
— Ну то й що? Дружина подзвонить до брата, а ви знаєте, з ким він на «ти»?
Детектив, однак, не одержав інформації, оскільки в трубці почулися характерні звуки сімейної сварки, після чого лінію зайняла Івонна Спритек:
— Чао, рем! Молодіжна хунта бере в домі владу в свої руки. Не робіть нічого, що могло б наразити Марієтту на вендетту.[17]
У цій ситуації інспектор був певний, що грізний дядечко не буде залучений до операції, проте як представник влади не міг довго опиратися Івонці, котра хай там що, а вчинила бунт. Шальку рішення, як це часто буває, переважив випадок, чи, точніше, три випадки. По-перше: лисий товстун, який колись був харцером, став під вікном відділення і всім перехожим говорив, що до війни нічого такого трапитися не могло. По-друге: любительська кіностудія «Нервовий удар» почала знімати документальний репортаж під глумливою робочою назвою «Оса біля OEM носа». По-третє: Зефірин, свиснувши свисток у постового Войтасика, так у нього засвистав, що всі сили порядку й безпеки, сприйнявши свист за сигнал бойової тривоги, зібрались у відділенні. Довше чекати було б невиправдано.
— Хапайте, Войтасику, хлопчика, заберіть у нього свисток і в моїй машині підкиньте його до цирку. Звідти привезіть під «Гіперсам» двох бурих ведмедів. Виконуйте.
— Слухаюсь, — постовий стукнув каблуками, вибіг і вже через вікно спитав: — Сирену вмикати чи ні? Бо Зефірин каже, що вмикати.
— Не треба. Хіба що біля самого цирку трохи погудіть, — змилостивився інспектор і звернувся до підлеглих: — А ми, товариші, малими групками, спокійно і не в ногу, щоб не порушувати спокою громадян, подамося в район подій і зосередимось у «Гіперсамі» за овочевим прилавком, щоб із вулиці нас не видно було.
По дорозі завернули до завідувачки; інспектор Новак, чемно привітавшись, вибачився за несподіваний прихід і запевнив, що ніяких контрольних перевірок він робити не збирається, а прийшли вони сюди тому, що за «гіперсамівськими» вікнами можна не боятись ос і водночас будинок радіовузла видно як на долоні.
Коли зайшли в приміщення і нагинці сховалися за прилавком, замаскувавшись зеленою салатою, парниковими огірками й помідорами, а також пучками червоно-білої редиски, інспектор ніби між іншим сказав:
— Якщо мене пам’ять не зраджує, у вас тут працює на півставки сіро-бурий з блакитним кіт?
— Коот Йонатан. Дуже симпатичний і сумлінний.
— Часто заходить?
— Навіть не знаю, бо в нього ненормований час. А от ефект безсумнівний: протягом року жодної шкоди від чотириногих гризунів.