середньовічних людей. Хоча, як пам’ятав Косма, тоді меси відправлялися спиною до вірних, а передом до
вівтаря.
Праву частину пресвітерію прикрашав хрест із вмираючим Христом. Фігура була в натуральну
величину, і всі анатомічні деталі, м'язи, шкірні складки, краплі крові, були відтворені з підвищеною увагою
до деталей. Це точно не був витвір романського мистецтва.
– Красивий, чи не так? – спитав парох. – Як я ненавиджу ці собори, усипані золотом, зґвалтовані
блиском, які виглядають як стара жінка, задрапірована коштовностями, щоб приховати корупцію та час, що
минає. Вони віддаляють людей від суті справи і не відповідають тому, чого навчав Христос. А тут дійсно
можна поговорити з Богом і почути його.
– Хрест старовинний?
Священик пронизливо подивився на нього, ніби гість поставив дуже недоречне запитання.
– Так, але в цьому питанні треба довіряти, скоріше, легендам. Можливо, це неправильне слово, скажімо, усна традиція, а не легенда. Ну, я не знаю, чи ви коли-небудь чули про такого лицаря, як Мщуй зі
Скшинно.
– Єдиний, кого я знаю, це Завіша Чорний.
– Досить близько. Проте про Грюнвальдську битву ви напевно чули.
– Хто ж не чув? Якщо поляк прокинеться вночі, він знатиме свій номер PESEL і дату Грюнвальдської
битви.
– Саме так, — усміхнувся парафіяльний священик. – Так от, вважають, що Мщуй зі Скшинно вбив
великого магістра Ульріха фон Юнгінгена під час Грюнвальдської битви. Впевненості у нас немає, тому що
4
Славомір (Sławomir Zapała) (1983) - композитор, вокаліст, провидець (???) , зірка естради, кіно і
телебачення. Творець нового музичного жанру Rock Polo, поєднання танцювальної музики з благородним
рок-звучанням. Жінкам 45+ дуже подобається.
13
досі невідомо, хто його вбив. Проте припустімо, що це було саме так. Як переможець, лицар міг забрати у
переможеного обладунки та зброю, що Мщуй і зробив. Він пожертвував туніку Великого Магістра церкві в
Кіях, де вона служила ризою для меси аж до розділів Польщі. Що важливо для нашої історії, Мщую належав
замок у Бурвалді, а це не так вже й далеко звідси. Так ось, за традицією, він подорожував з дружиною, і
дорогою їх спіткала жахлива буря. Ви знаєте, які бурі бувають у горах, раптові й сильні. За легендою, саме тут
вони мали сховатися під час грози. Дружина була при надії, а стрес від бурі спричинив передчасні пологи. На
щастя, місцева бабуся-травниця, яку нібито звали Добромила, прийняла дитину, яка народилася здоровою.
У подяку за турботу Мщуй надіслав цей самий хрест, який нібито захоплений від тевтонських лицарів, а під
час битви його несли поруч із самим великим магістром. Він також додав золотий, багато прикрашений
кинджал, який мав на поясі один з тевтонських лицарів. Скільки в цьому правди? Не знаю. Справа в тому, що
всі тут вірять у цю історію.
– Історія красива, – сказав Косма, який вирішив увечері заглибитися в історію невідомого лицаря.
Може, він спитає про це у Майі? Як краєзнавець, вона, мабуть, мала б знати цю легенду.
– Стилет ми зберігаємо тут. – Парох підвів його до вівтаря, збоку була картина із зображенням
лицаря, а під нею в скляній коробці дивної краси кинджал, точніше маленький меч. Косма погано
розбирався у середньовічній зброї.
– Гарний. Але ж це пам’ятка світового рівня. А з Мальборка не просили його?
– Ніхто ніколи нічого не вимагав. Мало хто знає, що Вники взагалі існують, і це для нас добре.
– Навіть якщо це легенда, варто було б вивчити цей кинджал, — сказав Косма.
– Якщо повернутися до легенд, то з цим хрестом пов’язана ще одна.
– Так?
– Але її вам розповідати не стану, не буду псувати панові забави, – загадково посміхнувся священик.
– Кажуть, відкривати істину і самостійно досліджувати знання – найбільша насолода, і я не збираюся її
віднімати у вас. У будь-якому випадку, ми костел не закриваємо, тому, якщо ви захочете помислити тут...
– Я і справді не практикую.
– Але ж колись ви служили месу, чи не так? – запитав парох, уважно дивлячись на гостя.
– Можна так сказати.
– Як поліцейський завжди впізнає поліцейського здалеку, так і священик впізнає священика або
когось, хто був тісно пов’язаний з життям церкви по другий бік вівтаря. Може, колись поговоримо про це, я
більше не буду вас турбувати. З Богом.
Священик розвернувся й пішов до вівтаря. Косма ще раз подивився на інтер'єр храму, а потім