Дамір не слухав її.
Сповільнював ходу. Сповільнив, а тоді зупинився. Пречиста схвилювалася.
— Тут щось сталося. Я відчуваю. Знаю, чого ти спинився.
Їх обох ковтала тиша страху, яка за глухістю, що створюється в її аурі, різниться від усіх решти тиш на світі. Пречиста її добре знала і навмисно розірвала голосною і чітко промовленою фразою:
— Трохи далі від цього місця викинули тіло мертвої жінки.
— Я чув. Знаю.
Пречиста засовалася, Дамір відчув її рухи: очевидно, переставляла маленькі ніжки. Її голос звучав знервовано, докірливо і сердито водночас.
— Ох, нещасна, у що вона вплуталася… Завжди так. Нічого не навчилися. Нічого не навчилися…
— Хто?
— Ну, ті молоді магдалини… Та й мій син… І він у різне вплутувався…
Махнула ручкою.
Дамір не зрозумів, але не мав бажання продовжувати розмову. Він вийшов на прогулянку з іншою метою: щоб показати їй свою частину міста, яка йому доступна і яка належить йому за правом набувальної давності.
Його пульс почастішав. Вирішив поспішити повз подвір’я і майданчики гімназії, скільки йому дозволять ноги. Пречиста наче чула його:
— Я допоможу тобі, ти тільки дивися собі під ноги, а я буду пильнувати, щоб нас ніхто не стукнув. Якийсь велосипедист.
Як тільки вона дізналася, що його турбує?
Проскочили біля вулички Маглайської, на якій Давид страшенно налякався фар великої звірюки, і Мала Пречиста накинула ковнірця-каптура, наче її з проходу вдарив морозяний вітер.
Щойно він зробив останній крок до місця, де закінчується будівля з аптекою, їх заскочив звук з ринку, базару, і Дамір спинився. Змішувалися голоси перегукування, вигукування, гукання, лічення, впізнавання, ойкання, обурення, звинувачення, здивування, невпізнавання, кайкання, чакання, ієкавиці, екавиці, ікавиці, єкавиці, штокавиці, штакавиці[5]… Пречиста вигукнула.
— Еге-гей, народе!
Вона справді вигукнула, і Дамір із роззявленим ротом спинився переляканий, бо краєчком ока бачив, що вона небезпечно перехилилася через край кишені.
— Та пильнуй, не роби так, випадеш!
— Ох, який ти боягуз! Не випаду! Дивись-дивись, скільки парасольок. Дивись, скільки квітів!
Дамір прикрикнув.
— Чого ти так розкричалася? Ти справжня жінка. Зачекай, зайдемо на ринок, тоді й захоплюйся.
— Чекай! Чекай! — показала рукою на стіну високої триповерхівки. — Спинися на трохи, я відпочину. Мушу приготуватися до ринку.
Дамір оперся на стіну будинку, в якому здавна була аптека.
Пречиста витягнула шию, намагаючись поглядом охопити будівлю.
— Згадала! На цій стіні демонстрували фільми. Це теж називалося кінотеатром. Ще до повені.
— Який кінотеатр? Що ти причепилася до тих кінотеатрів? Ти помилилась.
— Ні, я пригадала. Люди приносили стільці без спинок і дивилися фільми.
Дамір не був певен, чи повинен їй у всьому вірити. Стільки років прожила, може, все ж таки, вона щось поплутала… Старі люди забувають. Злякався, що вона може помітити його сумнів, і без потреби додав:
— Стільці без спинок називаються дзиґликами.
— Пригадую, я сіла поруч з якоюсь дівчинкою на того дзиґлика, а ми дивилися мультфільм. Навіть пригадую, що мультик називався «Малюк».
— А той твій «Малюк» дійсно був мультиком?
— Так, але старим.
— Що це означає?
— Та що не було багато страшних картинок, сцен, так кажуть. Не було бійок, розбивання, вбивання, різання, виривання, паління, мучення.
— Тобто ти не любиш цих нових мультиків?
— Та є декілька добрих, вони бодай справедливі.
Нахилила голову, щоб побачити його обличчя.
— «Астерікс», наприклад, для мене він добрий. Розповідь про великих і малих. Справедливе і несправедливе. Ще новіших не люблю, але це не означає, що вони мене не приваблюють.
— Справді? Як може приваблювати щось, чого не любиш?
— О, ще й як може приваблювати те, чого не любиш. Навіть людина, яку не любиш, може бути для тебе привабливою. Особливо це.
— Не хочу про людей говорити. Розкажи мені про мультики. Що тебе приваблює?
— Що мене приваблює? Та не знаю… Тобто знаю. Те, що я знаю, що побачу знищення без наслідків. Так, це. Того вашого койота рознесе бомба, через секунду він вже живий, здоровий, неушкоджений. Джеррі поскубає Тома струмом, відріже йому хвіст, той знову за секунду живий і здоровий разом з тим хвостом. Точно. Це мене приваблює. Те, що я свідомо присутня при знищенні без наслідків.
Засміялася. Пустотливо.
5
Кайкавиця, чакавиця, ієкавиця, екавиця, ікавиця, єкавиця, штокавиця, штакавица — хорватські діалекти і говірки.