— Отут, до речі, випливає питання, яке хотів поставити в розмові про російську літературу: чи варто нам її перекладати?
Б: — Той, хто її перекладав, мусить тепер сказати, що варто, так?
— Чому ж, міг би сказати, що, виходячи з практичного досвіду, не бачить сенсу.
Б: — Якщо метою перекладів є знайомство сьогоднішнього українського читача з іншомовними літературами, то ні, переклади з російської не мають сенсу, бо сьогоднішній український читач російськомовні твори, як-от Віктора Єрофеєва чи Ігоря Померанцева, яких я перекладав, легко прочитає в оригіналі. Але такі переклади виконують два інші завдання. Перше — розвиток української мови. Переклад талановитих, мовно складних творів активізує якісь призабуті вирази, фразеологізми, часом змушує творити нові слова, формулювати нові думки і так далі. Щось із того входить у ширший вжиток і збагачує рідну мову. Друге завдання — на перспективу. От Юрко не дасть збрехати, ми років десять тому разом із Віктором Єрофеєвим презентували у Львові його «Хорошого Сталіна». І хтось із залу мене запитав: навіщо в Україні перекладати роман з мови, якою читають усі, мовою, якою читає від сили половина населення? Я відповів, що були часи, коли теж тут, у Львові, Іван Франко перекладав із польської, якою читали всі, українською, якою і половина не читала. Але нічого, за сто років ситуація сильно змінилася, і тепер ті переклади стали потрібні. З Божою поміччю ще за сто років російською в Україні володітиме не більше людей, ніж сьогодні польською. І тоді мої переклади Єрофеєва і Померанцева стануть у пригоді.
А: — А там іще, чого доброго, перейдемо на латинські літери, в чому я не сумніваюся. І тоді це буде ще й графічний бар’єр. Чи то візуальний, так?
— А можеш передбачити час, коли це відбудеться?
А: — Не заризикую твердженням, що ще за мого життя, але і не здивуюся, якщо так станеться. У кожному разі, я переконаний, що мої тексти будуть перевдягатися у латинські літери, якісь будуть прості, зрештою, комп’ютерні програми, які дозволять легко і швидко це робити.
Б: — І брати-слов’яни нас тоді почнуть ліпше розуміти навіть без перекладу. Я експериментував: якщо полякові написати українську фразу латинкою, він вчитується і багато розуміє. А кирилиця їх автоматично відлякує…
— Ти бачив ці експерименти в російській Польщі, коли польську мову друкували кирилицею, причому, етимологічним правописом, майже максимовичівкою? Коли читаєш такі тексти, то польська мова візуально стає дуже подібною на російську.
А: — Я бачив у виконанні Андрія Любки, який написав заголовок колонки «Мєнка сіла», і я весь час думав: «Хто сів? Хто така мєнка?». То була невдала, на мій погляд, транскрипція, але…