А: — Я колись про щось таке навіть написав. У колонці для «Збруча», до речі. Тільки буде, на мій погляд, іти таким чином, що багатші зможуть собі це купити, а бідніші… Тобто ось де нарешті соціальне розшарування стане екзистенційним! Тому що дотепер увесь людський етос базувався на ідеї, що перед смертю всі рівні, і що на той світ багатства свого не забереш. Етос більшості релігій саме на цьому базується. Але безсмертя, по-перше, знецінить релігії. А по-друге, страшно навіть і думати, які від цього можуть виникнути соціальні катаклізми. Уявляєш — багаті роблять, що хочуть, і живуть вічно, а мільярди бідних помирають, бо не мають чим заплатити за безсмертя.
— А вихід буде той самий, як от у соціал-демократії на Заході, коли багатші почали через вищі податки ділитися своїм багатством з біднішими, тобто нове багатство поступово ставатиме доступним для бідніших…
А: — Поступове продовження їхнього життя, якісь вакцини чи щось таке, наприклад.
— Інакше смертні будуть масово вбивати безсмертних, прирівнювати таким чином їх до себе. Я не уявляю, щоб такий поділ людства міг довший час існувати. Але може стати, що вже наші діти будуть безсмертними?..
А: — Ми з приводу тієї колонки обмінялися з тобою листами, й ти мені ще написав, що тобі здається, ніби ми взагалі останні. Останні смертні. Не ми з тобою вдвох, а наше покоління.
— Останнє смертне покоління. Чи ти уявляєш, як усвідомлення цього вплине на людське життя?
А: — Не знаю. Мабуть, це щось таке фундаментальне — бути смертним. А безсмертя перетворить людину на щось інше. Як мені здається.
— Тобто людськість як така зникне?..
А: — Я не можу так суто теоретично уявити, як то буде в майбутньому. Тут же мусять бути враховані ще якісь параметри, так? Гадаю, що ще довший час буде неможливо запобігти вмиранню від насильницької смерті. Ми беремо лише той варіант, про який кажуть «помер своєю смертю». Оцієї «своєї смерті» мало б невдовзі точно не стати, так? Натомість усе інше, всі форми насильницької смерті зі суїцидом включно, мабуть, залишаться ще надовго актуальними.
— Як і навпаки: був же вирок, щоб забути Герострата. А ми його пам’ятаєм і постійно згадуєм, тобто в людській пам'яті він пережив тих, хто засуджував його на забуття… О, а ти чого не спиш?
Б: — Я там, за стіною, чув третє через десяте, що ви тут про безсмертя кажете. І в гарячці подумав: це ж нарешті й настане та кардинальна зміна людської природи, про яку ти запитував. І все: ні Біблія, ні Гомер, ні Шекспір, ні все інше, що ми набалакали, більше не буде мати жодного значення. Тому треба чимшвидше видати цю нашу розмову книжкою, доки вона остаточно не втратила залишків сенсу.
А: — А от і Дмитро телефонує. То що, запитаємо його, з чим він до нас іде?..
Іменний покажчик
А
Абе Кобо 97
Адорно Теодор 196
Айнштайн Альберт 177
Алківіад 139
Антисфен 73, 143
Антонич Богдан-Ігор 172–178
Аполлінер Ґійом 176
Аристотель 31, 73, 114
Аристофан 143
Арнім Ахім фон 196
Аспазія 139
Ахматова Анна 32, 207
Б
Бажан Микола 172
Байрон Джордж 16
Бараньчак Станіслав 39–40, 104
Бах Йоганн Себастьян 122, 134, 157
Бахман Інґеборґ 193
Бахтін Михаїл 143
Бенкендорф Олександр 183
Бердиховська Боґуміла 45
Беринда Памво 42-43
Бернгардт Томас 193
Бетговен Людвіґ ван 191
Бєлінський Віссаріон 19
Бжезінський Збіґнєв 133
Блок Александр 76, 79
Бодлер Шарль 176
Боккаччо Джованні 185
Бондар Андрій 26
Боровська Малґожата 49
Боровський Тадеуш 48–49
Брентано Клеменс 195
Бретон Андре 176
Брехт Бертольд 106
Бродський Іосиф 79, 179
Бройґель Пітер 134
Брюсов Валерій 32
Буало Ніколя 144
Булгаков Михаїл 182
В
Важик Адам 176
Вайлд Оскар 31
Вальзер Роберт 53
Василенко Михайло 70
Васильєв Сергій 26
Веллс Герберт 135
Верґілій 113
Верлен Поль 121
Верн Жуль 133–134, 136
Винничук Юрій 171