Річард обдумав, чи було все, що сталося тут, настільки вже й важливим. Поки ще рано судити, чи почалася тут майбутнє і чи закінчилося тут минуле Старого світу.
Але, звичайно, світ вже ніколи не буде колишнім.
Річард спостерігав, як Келен виходить з воріт. Слідом йшла Кара. Бетті весело скакала по сторонах, намагаючись зрозуміти, куди вони збираються йти. Дженнсен повинна була відпустити її побігати. Бетті виросла і все своє життя провела в русі. Коза не затримувалася довго на одному місці. Можливо, тому вона завжди хотіла бігти за Річардом або Келен. Вона визнала їх сім'єю і хотіла бути з ними.
— Так що вона збирається робити? — Запитав Річард у Келен, коли вона підійшла до нього і скинула мішок на землю.
— Не знаю, — Келен долонею прикрила очі від сонця. — Думаю, їй хочеться розповісти тобі першому. Кара кинула свій мішок поруч.
— Думаю, вона вагається і не знає, що робити.
— Як ти себе почуваєш? — Келен сіла поруч з чоловіком і торкнулася його плеча.
Її дотик діяло заспокійливо.
— Я ж казав тобі, прекрасно, — посміхнувся їй Річард.
Він відірвав смужку сушеної оленини і жував її, дивлячись, як Дженнсен, Том, Оуен, Мерілі, Енсон і ще кілька людей нарешті пройшли через ворота і рушили через поле, по груди потопаючи в густій зеленій траві.
— Я зголодніла, — сказала Келен. — Можна й мені шматочок?
— Звичайно, — Річард дістав смужки м'яса і простягнув їжу жінкам.
— Лорд Рал, ми прийшли щоб попрощатися з вами, — звернувся Енсон, коли маленька група приєдналася до Річарда, Келен і Кари, що чекали на в тіні дубів. — Ви не будете заперечувати, якщо ми проведемо вас до перевалу?
— Будемо тільки раді.
— Лорд Рал, чому ви їсте м'ясо? — Насупився Оуен. — Ви ж тільки що приборкали свій дар. Хіба це не порушить рівновагу?
— Ні, — посміхнувся Річард. — Бачиш, саме те, що я неправильно трактував поняття рівноваги й послужило причиною всіх складнощів, пов'язаних з даром.
Оуен виглядав спантеличеним.
— Що ви маєте на увазі? Ви ж казали, що вам не можна їсти м'ясо, щоб врівноважити вбивства, які вам доводилося здійснювати. Після битви в таборі хіба більше немає необхідності утримувати дар в рівновазі?
Річард глибоко вдихнув і повільно видихнув, дивлячись на гори.
— Бачиш, справа в тому, що я повинен вибачитися перед усіма вами, — пояснив він. — Ви слухали мене, але я не слухав сам себе. Кейджа Ранг намагався допомогти мені, залишивши слова на статуї, ті слова, які я прочитав вам: «Будь гідний перемоги». Але вони призначалися мені більше, ніж кому іншому.
— Нічого не розумію, — зізнався Енсон.
— Я сказав вам, що ваші життя належать вам, і що у вас є право захищати їх. Але при цьому собі я сказав, що не буду їсти м'яса, щоб врівноважити вбивства, які я здійснюю насправді для того, щоб захистити своє життя і тих, кого я люблю. Я захищався і вбивав тих, хто нападав на мене та інших невинних людей, але чомусь вважав що це руйнує рівновагу. Ось чому я думав, що здійснюючи вбивства, я не повинен їсти м'ясо, щоб не внести зміни в магію, яка допомагала мені, щоб підтримати рівновагу.
— Але ж магія меча деколи не допомагала тобі, — заперечила Дженнсен.
— Так, і це повинно було наштовхнути мене на думку, тому що і магія меча і мій дар, хоча і мають різну природу, однаково відреагували на мої ірраціональні дії. Магія меча стала шкодити мені, оскільки я, відмовившись їсти м'ясо, оголосив, що не до кінця вірю у справедливість своїх дій, коли застосовую силу проти тих, хто чинить насильство. Магія Меча Істини залежить від переконань господаря меча, вона спрацьовує тільки проти тих, кого Шукач вважає ворогами. Вона ніколи не спрацює проти друга. У цьому і був ключ, який я повинен був зрозуміти. — Річард полегшено зітхнув. — Коли я вирішив, що, користуючись мечем, повинен якось це врівноважувати, я фактично визнав якусь неповноту, неправильність своїх дій. Я опинився в полоні старої віри, яку прищеплювали мені все життя, як і людям Бандакара, що вбивство завжди неправильне, тому магія меча стала вбивати мене. Магія Меча Істини, як і мій дар, стали б знову життєздатні, якщо б я до кінця повірив, що не треба врівноважувати вбивства, оскільки, вбиваючи, я вчиняю не тільки морально, але і єдино можливим способом. Відмовившись від м'яса, я відмовився від морального права на самозахист, відмовився від права захищати життя. Переконання, що я повинен дотримуватися рівноваги, послужило причиною протистояння, яке призвело до головних болів і того, що сила Меча Істини повернулася проти свого господаря. Я сам все це заплутав.