Старий Біліґ і ще кілька скотарів літнього віку цілими днями сварилися з будівельниками, вимагаючи від них зарити рівчаки, що оточували їхні городи, адже вже були випадки, коли в ці рівчаки вночі потрапляли коні. Хоча рівчаки невдовзі були зариті, однак на їх місці з’явилися земляні стіни у півзросту людини. Улзій ходив із сповненим суму обличчям — він, схоже, шкодував, що освоїв це нове пасовище.
Отже, стоячи спиною до галасливого майданчика, Ян Ке доклав чимало зусиль, щоб зосередитися на сцені, що була перед його очима, й надовго замилуватися лебединим озером, щоб залишити в пам’яті більше вражень про нього. В останні дні захоплення Яна лебединим озером навіть перевершило зачарування Ченя степовими вовками. Ян Ке переживав, що, може, не мине й року, як на луках і трав’яних схилах з протилежних берегів озера й річки з’являться численні отари худоби трьох інших бригад і буде зведено ще більший будівельний майданчик. А якщо вирубають очерет навколо лебединого озера, то в птахів, які тут залишаться, більше не буде зеленого прихистку.
Ян Ке сів верхи і поїхав до озера, щоб подивитись, чи не плавають на його поверхні пташенята лебедів, адже в цей сезон лебеді саме мали сидіти на яйцях. На щастя, в цей момент біля озера не було худоби, крім лише кількох корів, і чистий річний потік уже відніс далі увесь бруд, скаламучений отарами, а натомість приніс чисту джерельну воду з далекого лісу, тож вода в озері знову стала чистою і прозорою. Він справді сподівався, що водяне птаство зможе отримати тимчасовий перепочинок.
Раптом з очерету вилетіла зграя зляканих птахів, волаючи на різний лад з остраху. Дикі качки й гуси поспішно полетіли впритул до води на південний схід, а лебеді швидко піднялися в небо й попрямували на болото на півночі. Ян Ке поспішив підняти підзорну трубу й оглянути очерет — може, й правда знайшлася людина, яка зайшла в озеро полювати на лебедів?
Минуло більше десяти хвилин, перш ніж удалині на поверхні зчинився якийсь рух і в об’єктиві підзорної труби з’явився замаскований пліт, якими користувалися загони «гусиного пір’я» на озері Байяндянь[142] за часів опору японцям. Пліт дуже повільно виплив із очеретяної затоки, на ньому сиділо двоє людей, на головах у них були великі маскувальні капелюхи зі скріплених докупи зелених очеретяних стебел, а на плечах — накинуті такі ж очеретяні плащі. На плоту скрізь лежали купки очерету, тож він був схожий на рухомий очеретяний кущ і якщо не придивлятися уважно, то його важко було відрізнити від навколишніх хащів. Ян Ке дуже добре бачив, що люди на плоту, очевидно, вже «зібрали врожай», адже один з них саме знімав свій маскувальний костюм, а інший, тримаючи в руках залізну лопату і працюючи нею, як веслом, повільно гріб до берега.
Пліт поступово наближався. Виявилося, що його зробили з шістьох камер від коліс великої машини, до яких були прив’язані кілька скріплених між собою дверних стулок. В одному з чоловіків на плоту Ян Ке упізнав начальника будівельників Лао Вана, а другий був його племінником на ім’я Ершунь. Коли Ершунь скинув з плоту оберемки зеленого очерету, під ними виявилася оббита залізом миска для прання, заповнена великими й малими пташиними яйцями, а в центрі її впадали у вічі два схожих на маленькі дині великих яйця з блискучою шкаралупою, ніби виточені з білого нефриту скарби. Серце Яна Ке відразу ж стислося, і він вигукнув подумки: «Лебедині яйця!» Але він ще більше вжахнувся, коли побачив, що з-під очеретяного плаща виступає половина великого лебедя, біле пір’я якого забруднене слідами крові. Ян скипів і готовий був перекинути цей пліт, однак змушений був утамувати гнів, адже вбитого лебедя вже не повернеш, а оті два великих лебединих яйця він має будь-що врятувати.
Пліт пристав до берега, і Ян Ке кинувся до нього, голосно вигукуючи:
— Хто вам дозволив убивати лебедів і забирати лебедині яйця? Ану ходімо зі мною на бригаду!
Начальник Лао Ван був невисоким на зріст, однак дебелим і метикуватим, усе його обличчя заросло гострою чорною щетиною, тож він мав напівмонгольський-напівкитайський вигляд. Він пильно подивився на Яна Ке й сказав:
— Начальник Бао дозволив. А тобі що, не подобається? Якщо будівельники їдять дичину, то це ж для вашої бригади економія корів і баранів.