Він вилаявся собі під ніс. І нарешті почув, що Лєна говорила йому, мабуть, не в перший раз.
- Тобі слід якнайшвидше поїхати до лікарні.
- Ясно.
- Негайно. Веселощі закінчилися. Ми можемо перестати грати героїв.
- Так.
- На горі почалася війна. Росіяни наступають з усіх боків, і грубо.
- О...
Лєна подивилася на нього уважніше. Зазвичай він не був циніком.
Він просто думав про щось інше.
- Почекай.
Він пройшов повз неї і далі головним коридором бункера, який привів його до лазарету.
В бою вижило троє росіян. Усі постраждали, один був у важкому стані. Вони лежали на ношах, оточені турботою українських санітарів. Нічого незвичайного; вилікуваний ворог, безумовно, буде безцінним джерелом інформації. З іншого боку, Ференц хотів би запустити їм по кулі в голову. Можливо, він не звільнився від стресу та відчуття втрати, але мав дивне відчуття, що тоді почував би себе краще.
Натомість він стояв і дивився на обличчя; перший полонений, судячи з його рис обличчя і зламаного носа, був людиною з вуличним чи бандитським минулим. Інший, який був без свідомості, мав невпізнані риси обличчя під кіркою згорнутої крові та бруду. Біля нього на колінах стояли двоє медиків, які проводили реанімаційні процедури. Третій полонений, що лежав на краю, якого підстрелили у груди і, судячи з величезної кількості бинта, ще й у шию, був схожий на людину зовсім іншого крою. Він дивився в стелю з байдужим виразом, наче звичайний людський біль його не стосувався.
Ференц підійшов ближче. На нього ніхто не звертав уваги. Він подивився в обличчя полоненого, що росіянин одразу помітив. Він відвів очі зі стелі й утупився в капітана. Ференц відчув хвилювання. Оціпеніння покинуло його. Може, їхній героїчний захист чужої справи все-таки на щось і придасться.
Він вийшов із кімнати. Йому вдалося знайти Зеленського в оточенні охоронців і соратників.
- Пане президенте, можна сказати слово? – запитав він над головами українців.
Усі обернулися, насторожено дивлячись на незнайомця.
Зеленський сяяв.
- Капітан Ференц. Панове, це наш польський друг, - голосно сказав він, проштовхуючись вперед. – Герой спільної боротьби. Хороший друг.
"Сподіваюсь", — подумав Ференц. Президент підійшов, схопив капітана за руку та міцно потиснув її.
- Я представлю вас до нагородження Орденом Свободи[22], – заявив він. Ференц відчув, як червоніє. Натовп дивився на нього з очікуванням. – Лейтенанта і майора також. Дуже, дуже дякую вам трьом.
- Майор мертвий, – випалив Ференц.
По обличчю Зеленського пробігла тінь.
- Ми всі щодня чимось жертвуємо. Ми цього не забудемо.
"Сподіваюся, що так станеться". Ференц багато разів бачив, як коротко може тривати ця вічно проголошена вдячність, навіть між приватними особами. У контактах між країнами це валюта з нульовою вартістю.
- Якщо я можу чимось для вас допомогти, будь ласка, скажіть мені.
О, це вже краще. Ференц поспішав. Служби могли в будь-який момент почати транспортування постраждалих на поверхню. І він дуже хотів щось виграти, поки президент ще пам’ятав жертовність польських гостей, і його заяви ще чогось варті.
- Думаю, можете, пане президенте, – тихо сказав він, наближаючись. – Йдеться про одного з полонених.
***
Міністр національної оборони нервово тарабанив пальцями по столу. Кілька годин він боровся зі своїми думками. Коли він почув про затримку зльоту, він так розлютився, що довго не міг дихати. Коли трохи заспокоївся, до нього дійшло, що те, що вони збиралися почати, відкладено на чверть години: війна. І катаклізм. Що з того, що рішення було прийнято колегіально? Вони мали намір бомбардувати військові об’єкти ядерної держави, на додаток, країни, якою керують люди, для яких мова сили та насильства є повсякденною. Але чи мали вони сидіти й чекати, поки росіяни здійснять свою провокацію, покажуть усьому світу свій медійний трюк, а потім під оглушливий барабанний бій пропаганди атакуватимуть Варшаву?
22
Орден Свободи є найвищим орденом України, яким можуть бути нагороджені іноземці та особи без громадянства (для громадян України найвищою нагородою є звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка" або ордена Держави). Станом на 23 серпня 2022 року є 23 іноземні кавалери ордена Свободи.