Кіка готувала до польоту дрон, який нагадував дорогу іграшку, а Кшептовський в цей час розклав на підлозі польську снайперську гвинтівку GROT і п'ять обойм з патронами. Оптичний приціл відкалібрували раніше, під час тестових стрільб у Польщі. Гвинтівка поводилася чудово, була ідеально збалансованою, ергономічною, точною та надійною. Кшептовський не вважав себе ні відбірним стрільцем, ні тим більше снайпером, але стріляв пристойно, і ця зброя йому відразу сподобалася. Він сумнівався, що вона буде потрібною, але був радий, що вона у нього є. Він почувався впевненіше.
Кіка опустила вікно, завела двигуни дрона і випустила його в повітря. Апарат швидко зник з поля зору, але відразу почав передачу. Зображення на екрані комп’ютера мало високу роздільну здатність. Поки програма показала вид з передньої півсфери камери. Вони бачили дахи будинків, повз які пролітав апарат, рух у ярах вулиць внизу, перехожих, торгівельні ряди, газетні кіоски...
Система переробляла терабайти даних з неймовірною швидкістю. Поки нічого не відхилялося від норми.
– Продовжимо? – буркнула Кіка, не відриваючи очей від монітора.
– Звичайно, – підтвердив Станіслав. Він дістав мобільний телефон, ввів пароль із чотирнадцяти символів, увійшов у програму й отримав дані, що містилися в окремому, також захищеному паролем довіднику. – Залишилися наші колеги з розвідки.
Перед від'їздом Толяк надав їм оцифровані дані співробітників посольства. Кожну вільну хвилину вони розбирали їх поіменно, досліджуючи кожну деталь біографії, кар’єрної історії, невдач і досягнень, навіть плітки колег і ворогів (які на диво часто були одним і тим же).
У них залишилося лише представництво SWW[13].
- Це зверху, – наказала Кіка.
- Філіп Вайман. Майор. Начальник відділу. На службі з дві тисячі одинадцятого. Раніше служив у військовій поліції. Він підпорядковується безпосередньо начальнику Східного відділу полковнику Малішевському.
Гураль продовжував читати. Подальші моменти біографії Кіка відмічала легкими рухами голови, не відриваючи очей від екрану, готова реагувати на будь-яке відхилення від норми, будь-яку, навіть незначну, аномалію. Кшептовський, однак, міг посперечатися, що вона слухала, коли уважно спостерігала за оточенням. І поставила конкретні запитання.
- Нема на що скаржитися, – сказала вона, коли він закінчив. – Навіть його шлюб вдалий.
Дійсно, біографія Ваймана могла б бути зразковою. Ні залежностей, ні хвороб в сім'ї, які вимагають екстраординарних витрат, ні порнографії на комп'ютері, ні захоплення маленькими дівчатками. Надійний, розумний розвідник, який небайдужий, має цілі в житті і ще не став остаточно цинічним.
– Дивно, – пробурмотів Кшептовський. Кіка посміхнулася кутиками рота.
– Я сама знаю кількох таких, – відповіла вона.
Він відповів невизначеною гримасою. Якщо вона думала про нього, то, ймовірно, помилялася. У нього не було чіткої думки про себе. Після смерті Ядвіги багато чого змінилося.
- Далі.
- Лейтенант Дорота Мокржицька, псевдонім Лєна... до речі, гарна жінка. Дванадцять років у професії, здебільшого в полі, за робочим столом їй стає нудно та розчаровано. Мені вона вже подобається. Розмовляє російською, білоруською та українською мовами, вміє розпізнавати регіональні акценти, а її спеціальність – несправжня зовнішність. Також володіє англійською та німецькою мовами. Найчастіше вона працює нелегально. Дуже легко налагоджує контакти. Операції, в яких брала участь: дві тисячі дванадцятий...
- Почекай, – наказала Кіка.
Кшептовський замовк, став позаду неї та почав дивитися на екран. Камера виділила з натовпу елегантно одягнену жінку. Вона швидко пішла до поліцейського бар’єру, що стояв за п’ятсот метрів перед президентським палацом і охоронявся вісьмома поліцейськими з гвинтівками. На плечі у неї була нейлонова спортивна сумка. Навіть Кшептовський помітив, що та не пасує до її дорогого пальто та черевиків. Обличчя жінки приховали великі сонцезахисні окуляри. Натовп рідшав, і вона прямувала прямо до шлагбауму.
- Пульс вісімдесят п’ять, температура тіла тридцять сім, шкіра вкрита потом, рухи прискорені. – спокійним тоном прочитала Кіка дані, передані датчиками дрона.
- Захворювання?
– Досить велика напруга.
Кшептовський поклав рушницю на сошки й впіймав жінку в приціл. Вона йшла швидко, але рухи її були рівномірними, кут був досить значним - йому потрібно було лише злегка посунути ствол, щоб утримати ціль на лінії вогню.
Його палець опустився на спусковий гачок і почав обережно на нього натискати.