По-перше, повітряний простір Польщі над Балтійським морем порушили два російські бомбардувальники. Абсолютно без попередження, з вимкненими транспондерами, вони несподівано опинилися настільки близько від узбережжя, що черговій парі літаків довелося увімкнути форсаж, щоб вистежити їх і перехопити, перш ніж трапиться щось серйозне. Російські пілоти вдавали, що не розуміють сигналів. Лише коли один із польських мігів пролетів перед ними, вони змінили курс. Але напруга залишалася, не кажучи вже про надмірні витрати пального. Люди в кабінеті міністра кожні п’ять хвилин вимагали нової інформації, яка була недоступна, що, очевидно, повністю їх розчарувало, а Вільгат та інші розлютилися, тому що їм набридли і власні проблеми без постійних телефонних дзвінків з міністерства. .
По-друге, щось відбувалося на кордоні з Білоруссю. Нібито не його парафія, але повідомлення не залишали сумнівів: з вечора натиск "переселенців»" посилився в рази. Були численні напади на прикордонників і солдатів, через кордон, тимчасово обтягнутий колючим дротом, витончено названим "концертиною", кидали каміння, гілки і навіть пляшки з бензином. До Польщі залетіли два дрони; після збиття вони виявилися технічно досконалими приладами спостереження, оснащеними китайськими та німецькими компонентами. Звичайно, жоден власник не звернувся, щоб заявити про втрату.
Але найголовніше відбулося секунду тому.
- Українці просять про супровід транспортників, – повідомив начальник комунікацій. Через його руки проходили найважливіші повідомлення ззовні.
- Тут їм нічого не загрожує, – відповів Вільгат. Тему обговорювали ось вже три години. Польська сторона погодилася прийняти у своїх аеропортах парк українських транспортних літаків. Про всяк випадок українське командування ЗСУ хотіло відвести від можливого російського нападу цінні та беззахисні машини. Деталі були узгоджені, важкі літаки "Іл" мали вилетіти з аеропорту Антонов під Києвом.
Начальник зв'язку нервово розвів руками.
– Вони хочуть, щоб ми полетіли в їхній повітряний простір.
У підполковника склалося враження, що він недочув.
- З вами все гаразд? – запитав він оманливо ввічливим тоном. — Вони хочуть нас у себе?
- Прочитайте самі, – грубо відповів зв’язківець. – Просили супроводу наших ефеїв, посилаючись на домовленість 2012 року[18].
Вільгат підніс аркуш паперу з інформацією до очей. Дійсно, до біса.
- Щоб я вірно зрозумів, – пробурмотів він, все ще приголомшений. – Країна, яка очікує нападу Росії, просить запустити наші чи натовські винищувачі у свій повітряний простір під приводом боротьби з терористичною загрозою?
- Так.
- Може, ще й озброєні?
Питання було риторичним, тому начальник комунікацій пропустив відповідь. Він мав лише передати інформацію, хоча Вільґат його не здивував. Начальник зміни часто залишав такі речі в голові.
Вільгат розвернувся на каблуках і рушив просто до кімнати полковника.
- Ви знаєте про вимогу українців?
Начальник зміни підвів очі від своїх паперів.
- Прохання, а не вимогу, – гаркнув він. Його очі були налиті кров’ю, як у алкоголіка після тижневого марафону, який не хотів закінчуватися. – Є зелене світло.
Вільґат відчув, що слух знову його підводить.
- Зелене світло має бути від президента на прохання Міністерства національної оборони.
- Що скажете, пан підполковник.
Він подиву у нього відібрало мову.
– Я хотів би переконатися: чи є у нас зелене світло для місії над територією України озброєних літаків країни-члена НАТО? Адже якщо росіяни залетять у їхній простір і почнуть стріляти... – сказав він наостанок. Він знав, що робить із себе дурня. Саме це сказав шеф, до речі, не радісно. Як і Вільгат, він добре усвідомлював наслідки. Але він виконував накази.
Симптоми похмілля не тільки не зникли, але й склалося враження, що вони почали погіршуватися.
- Не далі Києва. Ми розглядаємо це, відповідно до домовленості, як превентивну місію щодо запобігання теракту.
- Уедем[19] знає?
- НІ. І так воно має залишатися.
Йому це не подобалося. У брехні були короткі ноги. В американців скрізь очі та вуха, купа нетерплячих підлиз у кожній польській формації, а на додачу до всього – AWACS у повітрі. Дізнаються відразу після того, як винищувачі злетять. Скандал, який відбудеться після цього, буде як торнадо у центрі Варшави. Про що, звичайно, знав черговий. Гнів янкі обов'язково добереться і до нього.
- На що ти чекаєш? – уїдливо запитав полковник. — Будь ласка, надавай накази.
Той відкрив рота, щоб запитати про реакцію на можливу атаку росіян (білоруські аеропорти знаходяться в п’яти-семи хвилинах польоту Су-35 або МіГ-31 від Києва), але стримався. Про все домовилися через голову і не питаючи його думки. Він просто мав виконувати наказ.
18
Перед Чемпіонатом Європи з футболу UEFA EURO 2012 між Міністром національної оборони Республіки Польща та Міністром оборони України було підписано угоду про обмін інформацією про загрози з повітря. В угоду також включено пункт, який дозволяє черговому командиру ППО в умовах загрози терористичної діяльності з повітря та у разі необхідності надання допомоги в повітрі в рамках місії AIR POLICING давати згоду на перетин повітряних кордонів України черговою парою та надати дозвіл черговій парі ВПС України на вхід в повітряний простір Польщі. Про всі дії DDOP зобов’язали повідомляти оперативного командувача Видів Збройних Сил. – Автор.
19
В Уедемі, що на заході Німеччини (Північний Рейн-Вестфалія), знаходиться Центр об’єднаних повітряних операцій НАТО (CAOC), який здійснює моніторинг європейського повітряного простору. – Автор.