Дівчина сиділа на скутері, звівши голову, начебто щось роздивлялась в небі. Підходячи до неї, він пожартував:
— Ще зорі не зійшли, так ти по хмарках визначаєш дорогу?
Від побаченого в Олега відняло мову: її обличчя було заюшене кров’ю. Темними плямами крові була вкрита футболка на грудях. Він повільно обвів поглядом довкола. Там, де ще хвилину тому зеленіли листочки буряків, тепер палало жовтизною поле стиглого ячменю, а по ньому розповзались багряні плями крові. Клекочучи, мов кисіль на вогні, криваві плями випльовували здоровезні чорні тіні з розпростертими руками. Химери рухалися полем, лишаючи позаду себе кривавий слід. Знову потягнуло холодом і мерзотним запахом. Десь вгорі, в самому небі було чути протяжний стогін.
— Треба тікати, а вона нюні розпускає! — несамовито заволав Олег.
— Чого ти? Звідки мені було знати, що ти так несподівано загальмуєш? От і тицьнулася носом у твою спину, — мовила Оксана. — Ніяк не можу зупинити кровотечу з носа. Притулити б щось прохолодне.
— Фу-у-у-у-х-х, — зітхнув Олег, опускаючись навпочіпки.
Видіння щезло.
— Чому стільки часу сиділа мовчки?
— Ти такий знервований. Одразу встав зі скутера і пішов. Не захотіла тобі заважати. Зрештою, тут нічим і не допоможеш. Ще трохи, і кровотеча припиниться.
— Пробач. Я стомився... Нічого не втямлю... Мене переслідує видіння. Незабаром сонце сховається, а ми топчемось на одному місці зі швидкістю шістдесят кеме на годину.
— Ну, ось бачиш, вже й кров спинилася. Злякався більше за мене. Вмитися б оце. Не уявляю, як у такому вигляді покажуся в селі...
— У Ліщинівці біля крайньої хати є колодязь.
— А з футболкою що робити?
— Дрібниці. Скажеш, що сік зі сливи.
— Рушаємо?
— Чекай, — сказала Оксана і витримала паузу. — Чому ти просив не озиратися?
— Коли б ти побачила той жах, який мені чи то привидівся, чи то насправді був, то вже не зрушила б з місця.
— Сатанинський край. Завтра ж! Ні, сьогодні! Як тільки дістанемося до Ліщинівки, зателефоную батькам і скажу, щоб негайно забрали мене звідси.
— Заспокойся, — хлопець обійняв її за плечі. — Прорвемося. Не ночувати ж нам у полі. В крайньому випадку зателефонуємо Дмитрові, Сергію. Найжахливіше вже позаду.
— Негайно телефонуй хлопцям. Я більше не можу!
— На сміх піднімуть. Ще одна спроба, і тоді зателефонуємо. Домовились?
Олег увімкнув двигун і скутер повільно зрушив з місця, а вже за кілька хвилин стрілка спідометра підкралася до відмітки «40». Звично завивав вітер, висушуючи сльози на обличчі Оксани. Проймала вечірня прохолода. То в далині, то зовсім поряд бовваніла водонапірна башта Ліщинівки.
Олег уже не видавлював останні сили зі скутера, а тримав помірну швидкість, раз по раз поглядаючи на основні орієнтири, які то зринали в далині розмитими обрисами, то знову з’являлися неподалік. Потому йому набридло рівнятись на оманливі орієнтири і він байдужим поглядом сканував чорну смужку дороги, вправно оминаючи ямки. Щільно обійнявши руками, до його спини тулилася Оксана.
Чорна смуга дороги іноді наче зникала, і він ніби збоку бачив себе з Оксаною. Ось вони минають розлогу грушу, наближаються до баштану, але груша знову виринає попереду, потім баштан, поле з соняхами... і знову — перед очима польова дорога....
Сонце сховалося за лісосмугу. Монотонно хурчав двигун скутера. І раптом наче обірвалась кіноплівка — колеса скутера зашелестіли по гравію, яким була засипана одна з вулиць села, що бере свій початок від поля.
— Ми колодязь проскочили. Гальмуй! — гукнула Оксана.
Олег зменшив швидкість, заклав поворот, вимкнув двигун, і скутер підкотився до колодязя.
«Говорить Київ. Двадцята година п’ятдесят хвилин. А зараз для малят ми розпочинаємо «Вечірню колисанку», — голосно сповістив гучномовець на чиємусь подвір’ї.
— Три з половиною кілометри за три години зі швидкістю під шістдесят. Цьому ніхто ніколи не повірить.
— Тепер ти переконався, що ми з Сержем нічого не вигадували? — втомлено дорікнула Оксана.
— Та я повірив, а от чи повірять нам...
А в цей час на протилежному боці Ліщинівки Сергій копався в ящичку, де дідусь зберігав слюсарні та столярні інструменти. Полкан солодко спав після тривалого й виснажливого відрядження.