Далі тут робити нічого. Усі при ділі, а я? Від того, що нарешті скінчились пригоди, стало самотньо й сумно. Ще вчора здавалось, що цьому не буде кінця-краю, а от настав ранок, я прокинувся — і вже все в минулому. А спробуй кому-небудь розповісти, так одразу ж пальцем біля скроні покрутять.
Та хай там що, а тієї миті я почував себе найщасливішим у світі, адже у мене в руках — найзаповітніша мрія мільйонів таких диваків, як я. Але у них — мрія, а в мене — реальність. Перевірю, на що здатна ця мрія. Ще раз увійшов до розділу «Обставини реальні», відкрив течку «Ліщинівка» й став переглядати детальніше залишок літніх канікул, роздумуючи, чи варто тут просиджувати останні тижні серпня. Не втримався, щоб не зазирнути в майбутнє, навмання вибрав місяць жовтень і прочитав мейл Оксани до Олега. За текстом було схоже, що вони от-от мають побити горшки. «Любов пройшла, зів’яли помідори», — так одного разу Андрій прокоментував свої стосунки з дівчиною з паралельного класу.
Стривай! А чи варто чекати ще два місяці, коли це можна зробити зараз?! Ні, я не хотів навмисне розбивати солодку парочку, але коли розлуки в майбутньому не уникнути, то чи не краще її максимально наблизити.
Перш ніж це зробити, я перейшов до розділу «Події можливі» і в ньому переглянув відеоряд про те, як би склалися наші стосунки з Оксаною, коли б цим літом до Ліщинівки не приперся Олег. Це було б чудове літо, але... Втім, втрачене легко надолужити. Тож я сюжет із «Подій можливих» переніс у течку під надписом «Події реальні». Отже, незабаром усе має обернутися на мою користь.
Від бажань голова пішла обертом. Виявилося, якщо маєш бажання, то можна навіть заново народитися і прожити життя спочатку…
Я розгубився й не знав, з чого починати. Завжди так: коли мрієш, то в уяві все складається легко й прекрасно, а якщо мрія збувається, все стає дещо інакшим. Від думок, здавалося, мозок перетворюється на плавлений сирок. Аби відволіктися, вирішив зазирнути на сторінку ВКонтакті. Однак вийти з програми я не міг, аж доки не збагнув, що в моїй руці немає цвяшка. Та й цього виявилося замало: щоб благополучно завершити роботу і зберегти усі дані, програма вимагала дати їй ім’я. Перше, що спало на думку — це «Тетяна». Я ще трохи поміркував і вирішив, що значок з такою назвою на робочому столі одразу ж привертатиме увагу. Тому нехай буде... «Вікно». Програма погодилася на запропоноване ім’я й успішно завершила роботу, а я занурився в повідомлення ВКонтакті. Від одного Андрія надійшло цілих шість повідомлень. Почав з останнього.
«Серж, доки ти рятував від погибелі сільське господарство, я став запеклим геймером, щоб не впасти в депресію через ту чортову програму, яку так і не спромігся зліпити до купи».
Андрій отак завжди пише, як балакає, — все одним реченням. Сам чорт ногу зламає, доки втямиш, що він хоче тобі сповістити. Втім, далі було краще.
«Але ці цяцьки невдовзі набридли. Ти ж мене знаєш! А нудьга така, що хоч виходь на балкон і кукурікай. Я тобі скажу, що телевізор тупить капітально. Днів зо три, лежачи на дивані, я сканував усі 368 телеканалів. На четвертий день ледь не забув, як розмовляти. Прикинь! Предки хотіли заперти мене до дитячого оздоровчого табору. Чуєш, це щоб я ходив там «в колону по чотири» з піснею! Чудні вони. Якось на вихідні пішов з дому просто вештатися містом. Нудьга смертельна. Обійшовши весь вокзал, забрів до поштамту. Ти ж знаєш, це така здоровезна будівля на Привокзальній площі. Думаю, позаглядаю ще там. Дивлюсь, кілька чоловіків товпляться біля одного з віконець і жваво щось обговорюють. Я підійшов ближче. Прислухався, мова йшла про футбол. Чого б це вони на пошті заходилися футбол обговорювати? Знайшли місце! Коротше, як з’ясувалося, вони робили ставки в грі «Спортпрогноз». Один із чоловіків помітив, як я зацікавлено слухаю, й охоче пояснив мені правила гри. Я не зовсім второпав. Сам знаєш, що з першого разу важко в’їхати у справу. Вдома зазирнув до інету — і все зрозумів. Умови гри прості як двері: необхідно вгадати, хто із вказаних в білеті команд виграє. Витрати складають всього лише одну гривню, а прибуток, якщо вгадаєш результат, від п’ятірки до двадцяти тисяч, а то й більше. Коротше, я капітально підсів на цю забаву, бо одразу ж виграв 200 гривень. Швидше повертайся і приєднуйся. Твій батько про футбол знає геть усе. А інформація — це гроші. Зрозумів?»