Вам, певне, було б цікаво почути, як можна дійти висновку, ніби акт народження — джерело і прообраз афекту страху. Роздуми тут прислужилися найменше, набагато більше я запозичив у наївного народного мислення. Багато років тому ми, молоді лікарі, сиділи за обідом у ресторані, і один асистент з пологового будинку розповідав про кумедні випадки, які сталися на останньому акушерському іспиті. Одну з кандидаток запитали, чому при народженні в плодових водах, які відходять, є meconium (первородний кал, екскременти), і та швидко відповіла: «Бо дитина перелякалась». З неї покепкували й не прийняли іспиту. Але я мовчки став на її бік і почав здогадуватися, що не обтяжений мудруваннями розум цієї бідолахи з простолюду відкрив важливу закономірність.
Перейдімо тепер до невротичного страху: в яких нових формах і за яких обставин виявляється страх у невротиків? Говорити тут можна дуже багато. По-перше, ми бачимо загальний переляк, так би мовити, страх, який вільно ширяє і ладен учепитися за будь-яке більш-менш придатне уявлення, який впливає на судження, зумовлює очікування й чатує на кожну нагоду виправдати себе. Цей стан ми називаємо «очікувальним страхом» або «боязливим очікуванням». Особи, яким дошкуляє такий різновид страху, з усіх можливих варіантів завжди передбачають найгірший, витлумачують кожну випадкову подію як призвістку лиха, трактують кожну непевність найнесприятливішим чином. Схильність до такого очікування лиха — риса, притаманна багатьом людям, яких з огляду на решту обставин аж ніяк не можна назвати хворими, і ми називаємо їх страхополохами й песимістами. Досить велика частка очікувального страху завжди властива нервовому розладу, який я назвав неврозом страху, зарахувавши до актуальних неврозів.
Другий різновид страху, на відміну від щойно описаного, має радше психічну природу[42] і пов’язаний із певними об’єктами та ситуаціями. Це страх напрочуд розмаїтих і часто вкрай дивних фобій. Стенлі Гол, видатний американський психолог, нещодавно завдав собі клопоту і цілій низці фобій понадавав пишні грецькі назви. Ті назви нагадують перелік десятьох єгипетських кар, тільки число їх набагато перевершує десяток.
Тож послухайте, майже кожен об’єкт або сутність може обернутися на фобію: темрява, свіже повітря, відкриті місця, коти, павуки, гусінь, змії, миші, гроза, шпичаки, кров, замкнені простори, юрмища, самотність, перехід через міст, подорож морем чи залізницею тощо. При першій спробі зорієнтуватись у цій мішанині можна поділити фобії на три групи. Чимало з об’єктів та ситуацій, які породжують страх, навіть для нас, нормальних людей, мають у собі щось лиховісне, певний зв’язок із небезпекою, і ці фобії нам зрозумілі, хоча ми визнаємо, що їхня сила надмірна. Приміром, кожен із нас, побачивши змію, відчуває страх і огиду. Отже, можна стверджувати, що змієфобія — риса загальнолюдська; Чарльз Дарвін дуже яскраво описував, як він не міг позбутися страху перед змією, яка кидалась на нього, хоча знав, що захищений від неї товстим склом. До другої групи ми відносимо випадки, коли для фобії теж характерний певний зв’язок із небезпекою, проте ми звичайно нехтуємо такі небезпеки і не зосереджуємось на них. До цієї групи належить більшість ситуативних фобій. Ми знаємо, що, їдучи залізницею, в нас більше шансів спіткатися з лихом, ніж сидячи вдома, бо ж потяги можуть зіткнутися, знаємо, що й корабель може піти на дно, причому люди, як правило, тонуть, але не думаємо про ці небезпеки й без ніякого страху подорожуємо залізницею й пароплавом. Не можна заперечити, що, коли обвалиться міст, людина, йшовши тоді по ньому, впаде в річку, але це трапляється так рідко, що ніхто не зважає на таку небезпеку. Навіть самотність має свої небезпеки, і за певних обставин ми уникаємо її, але ж не йдеться про те, що ми байдуже за яких обставин неспроможні терпіти її жодної миті. Те саме слушне і щодо юрмищ, замкнених просторів, грози й т. ін. У невротиків нам видається дивним не так зміст фобій, як їхня інтенсивність. На страх, що виявляється у фобіях, просто неможливо впливати! А часом з’являється враження, що невротики бояться зовсім не тих самих об’єктів та ситуацій, які й у нас за певних обставин можуть викликати страх і яким вони дають ті самі назви, що й ми.