До речі, ми аж ніяк не стверджуємо, ніби збудовані за інфантильним типом сновиддя з задоволенням бажань трапляються в дорослих лише як реакції на вже названі імперативні потреби. Адже нам відомі ще й короткі та ясні сновиддя цього типу, спричинені певними домінантними ситуаціями, отже, безперечно породжені психічними подразниками. Приміром, сни нетерпіння, коли хто надто переймається готуванням до подорожі, до важливої для нього театральної вистави, до лекції або візиту, і йому сниться, ніби всі його сподівання справдилися завчасу, тобто за ніч до реальної події він уже досягає мети своєї подорожі, відвідує театр, розмовляє з приятелем, якого мав провідати. Або, цілком слушно так названі, комфортні сни, коли людині, яка хоче ще спати, сниться, ніби вона вже підвелася, вмивається або сидить у школі, тоді як насправді вона й далі спить, охочіше прокидаючись уві сні, ніж у реальному житті. Бажання спати, що, як ми дізналися, щоразу бере участь в утворенні сновидь, у цих сновиддях проступає явно і постає як справжня причина їхнього виникнення. Потреба спати з цілковитим правом стає поряд з іншими могутніми фізіологічними потребами.
Зараз я покажу вам репродукцію картини Швінда з галереї Шака в Мюнхені. Подивіться, як правильно зрозумів художник постання сновиддя з домінантної ситуації. Полотно називається «Сон в’язня» і зображує не що інше, як його звільнення. Просто чудово, що вихід на волю має відбутися через вікно, бо звідти падає промінь світла — світловий подразник, що уриває сон ув’язненого. Гноми, стоячи один над одним, звичайно ж, репрезентують ті послідовні позиції, які займав би сам в’язень, видираючись до вікна, і, якщо я не помиляюсь, приписуючи митцеві завелику зумисність, найвищий із гномів, що вже перепилює ґрати, тобто робить те, чого прагнув би й сам в’язень, трохи скидається на нього.
Я сказав, що в усіх інших сновиддях, окрім дитячих і сновидь інфантильного типу, як перешкода на нашому шляху постає перекручення сновидь. Не можна відразу запевнити, що й у них, як ми припускаємо, йдеться про задоволення бажань; з їхнього явного змісту незмога виснувати, якому психічному подразникові вони завдячують своє виникнення, не можна довести, що вони, як і решта сновидь, намагаються усунути або погамувати ті подразники. Отже, їх слід тлумачити, тобто перекладати, повернути назад процес перекручення, явний зміст замінити латентним — тільки тоді можна напевне стверджувати, що знання, здобуті на основі інфантильних сновидь, можуть претендувати на слушність щодо всіх сновидь.
Лекція 9
Цензура сновидь
Вельмишановні добродійки і добродії! Про виникнення, природу і функцію сновидь ми вже дізналися з вивчення дитячих сновидь. Сновиддя — це засоби усування завдяки галюцинаційному задоволенню психічних подразників, які порушують сон. Щоправда, зі сновидь, властивих дорослим людям, ми можемо пояснити лише одну групу — ті, що їх ми охарактеризували як сновиддя інфантильного типу. Як воно в інших сновиддях, ми ще не знаємо, до того ж і не розуміємо їх. Але поки що ми вже здобули результат, значення якого не слід недооцінювати. Щоразу, коли сновиддя цілком зрозуміле нам, з’ясовується, що воно є галюцинаційним задоволенням бажань. Такий збіг не може бути випадковим чи несуттєвим.
Щодо сновидь іншого типу ми, спираючись на різні міркування та аналогію з нашим розумінням хибних дій, припустили, що вони є перекрученим замінником невідомого нам змісту, тож спершу треба виявити саме його. Тому наше наступне завдання — дослідити і зрозуміти перекручення сновидь.
Перекручення сновидь — це те, внаслідок чого сновиддя видається нам дивним і незрозумілим. Ми прагнемо вивчити його зусібіч, дізнатися, по-перше, що його спричиняє, яка динаміка його виникнення; по-друге, що воно робить, і, нарешті, як воно це робить. Крім того, можна додати, що перекручення сновидь — наслідок роботи сновиддя. Згодом ми опишемо роботу сновиддя і подивимось, які сили діють у ній.
А тепер послухайте про ще один сон. Його описала дама, відома в психоаналітичних колах,[20] і, за її словами, він приснився високоосвіченій і шанованій літній жінці. Але його не проаналізовано, і наша референтка зауважила, що він узагалі не потребує психоаналітичного тлумачення. Сновидиця також ніяк не пояснювала сон, зате осудила, і то так, немов розуміла, що він означає. «Уявіть собі, — обурювалась вона, — така безглузда гидота сниться п’ятдесятирічній жінці, в якої день і ніч тільки й думки про свою дитину!»[21].]