Коли сновидець наголошує, що особи, бачені в сновидді, йому незнайомі або ж він забув їхні імена, то здебільшого це люди, з якими він пов’язаний найтісніше. Сновидець мав двох сестер, і якщо він бодай коли-небудь бажав смерті їм обом, було б тільки справедливо, якби його за це навідував страх смерті. Щодо носія телеграм він зауважив, що такі люди завжди розносять лихі звістки. Судячи з одягу, чоловік у сновидді міг бути ліхтарником, що, як відомо, не тільки запалює, а й гасить ліхтарі, дух смерті теж загашує смолоскип життя. З хурманом у сновидця асоціювався вірш Уланда про морську подорож короля Карла, і йому пригадалася його власна прогулянка по озеру разом із двома товаришами, в якій він прибрав собі роль короля з того вірша.[26]. Щодо залізного містка в нього виникла асоціація з одним недавнім випадком і дурнуватим висловом: «Життя — це ланцюговий міст».
11. Ось іще один приклад зображення смерті в сновидді: незнайомий сновидцеві добродій подає йому облямовану чорним візитну картку.
12. Наступне сновиддя цікаве для вас у кількох аспектах, хоч одна з причин його виникнення — невротичний стан пацієнта.
Сновидець їхав у потязі, що раптом зупинився серед поля. Він гадає, ніби сталась якась пригода, тож слід подумати про втечу, і проходить крізь усі купе потяга, вбиваючи кожного, хто трапиться: провідника, машиніста й т. ін.
У зв’язку з цим сновиддям він згадує розповідь одного свого приятеля. На якійсь італійській залізниці везли в маленькому купе божевільного, але помилково разом з ним посадили ще одного подорожнього. Божевільний убив свого супутника. Тож сновидець ототожнив себе з тим божевільним, обґрунтувавши це нав’язливою ідеєю, яка від часу до часу мучила його, ніби він повинен «усунути всіх, хто знає те, що й він». Але потім він знайшов кращі мотиви, які спричинили сновиддя. Вчора в театрі він побачив дівчину, з якою хотів був одружитись, але потім відмовився від цього наміру, бо та дала йому привід до ревнощів. Знаючи силу, якої набувають його ревнощі, він і справді був би збожеволів, узявши шлюб із нею. Тобто сновидець уважав її за таку ненадійну, що його ревнощі спонукали б його вбивати кожного, хто траплявся б йому на дорозі. Прохід через низку кімнат (у даному разі купе) — вже відомий нам символ шлюбу (вираз моногамії через протилежний їй символ).
Щодо зупинки потяга серед поля і страху перед якимсь інцидентом сновидець розповів: одного разу, коли він їхав у потязі й сталася така несподівана зупинка за межами станції, молода жінка, що їхала разом з ним, пояснила, що, можливо, невдовзі буде зіткнення і в такій ситуації найкраще «якомога вище підняти ноги». Фраза «підняти ноги» асоціювалась у нього з численними прогулянками чи екскурсіями на природу, які він здійснював у товаристві тієї дівчини в перші щасливі дні кохання. Це ще один аргумент, що тепер було б божевіллям одружуватись із нею. Проте моє знання ситуації дало мені змогу напевне з’ясувати, що в нього й далі зберігалося бажання стати жертвою такої форми божевілля.
Лекція 13
Архаїчні та інфантильні риси сновидь
Вельмишановні добродійки і добродії! Почнімо знову з нашого висновку, що під впливом цензури сновидь робота сновиддя переводить латентні думки сновиддя в якусь іншу форму вираження. Латентні думки мають таку ж природу, як і ті усвідомлені думки, які є в нас, коли ми не спимо, і які нам добре знайомі. Нова форма вираження з огляду на розмаїтість своїх рис нам незрозуміла. Ми вже казали, що вона повертається до тих щаблів нашого інтелектуального розвитку, які ми вже давно подолали — до ієрогліфічного письма, символічних відносин, а можливо, й до тих умов, які передували розвиткові словесного мислення. Через це форму вираження, яку вибирає робота сновиддя, ми називаємо архаїчною або регресивною.
З цього можна виснувати, що глибоке вивчення роботи сновиддя неодмінно приведе нас до важливих висновків про ще добре не знані нам зародки нашого інтелектуального розвитку. Сподіваюся, й справді так буде, але поки що до цієї роботи ще ніхто не брався. Той прачас, у який нас повертає робота сновиддя, подвійний: по-перше, це індивідуальний прачас — дитинство, а по-друге, оскільки кожен індивід у скороченій формі повторює в дитинстві весь розвиток людського роду, ще й другий прачас, філогенетичний. Вважаю за можливе, що колись нам таки пощастить розрізнити, яка частина латентних психічних процесів походить з індивідуального прачасу, а яка — з філогенетичного. Я, приміром, думаю, що символізм, якого ніколи не могла б опанувати окрема людина, слід цілком слушно вважати за філогенетичну спадщину.
26
У вірші Уланда корабель, на якому король Карл зі своїми лицарями пливе до Святої Землі, потрапляє в шторм. Дванадцять лицарів оплакують один за одним своє скрутне становище, натомість король мовчки тримає стерно й виводить корабель у безпечне місце