Мабуть, немає жодної дитячої кімнати, де не виникало б гострих конфліктів між дітьми, які живуть у ній. А мотиви сварок — суперництво за батьківську й материнську любов, за власність, що належить їм усім, за життєвий простір. Ворожі почуття виникають і до старших, і до молодших братів і сестер. Здається, Бернард Шоу сказав: «Якщо молода англійська дама й ненавидить когось дужче за матір, так це старшу сестру».[28]. У цій фразі є щось таке, що нас приголомшує. Ми були змушені визнати, що між сестрами і братами існують ненависть і конкуренція, але як може чуття ненависті втрутитись у взаємини доньки й матері, батьків і дітей?
Немає жодного сумніву, що з погляду навіть самої дитини ці взаємини видаються задовільними. Цього вимагають і наші сподівання: нас набагато дужче вражає, що немає любові між батьками-матерями і дітьми, ніж коли її немає між братами і сестрами. Ми, так би мовити, освятили цю першу любов, натомість другу лишили профанам. І все ж повсякденні спостереження переконують нас, що почуття, які існують між батьками-матерями і дорослими дітьми, дуже часто не досягають визначеного суспільством ідеалу і чимало взаємної ворожості лежить у душі наготові, стримуючись від вибуху лише повагою та любов’ю до батька-матері. Мотиви такої ворожості добре відомі, і в них помітна тенденція відокремлювати осіб однієї статі: дочку від матері, батька від сина. Донька вбачає в матері авторитет, який обмежує її волю, бо його завдання полягає в тому, щоб змусити доньку, як вимагає суспільство, відмовитись від сексуальної свободи; в окремих випадках навіть бачить у матері конкурентку, яку годі усунути. Ці стосунки в ще виразнішій формі проступають між батьком і сином. Батько для сина — справжнє втілення соціального примусу, якому він так неохоче кориться; батько заступає синові шлях до утвердження власної волі, до передчасних сексуальних насолод і, якщо є спільне родинне майно, не дає користуватися ним. Нестерпне чекання батькової смерті у випадку спадкоємців трону часом сягає справжньої трагічної величі. Не такими напруженими видаються взаємини батька і доньки, матері й сина. Стосунки матері й сина — найчистіший приклад незмінної любові, не скаламученої жодними егоїстичними міркуваннями.
Навіщо я розповідаю про ці, такі банальні й загальновідомі речі? Бо людям вочевидь притаманна схильність заперечувати їхнє значення в житті і вдавати, ніби ідеалу, якого вимагає суспільство, досягають набагато частіше, ніж насправді. Проте ліпше, щоб правду казала психологія, ніж полишати це завдання цинікам. Але таке заперечення трапляється лише в реальному житті. Художній творчості і драматичному мистецтву цілком вільно використовувати мотиви, що стоять на заваді тим ідеалам.
Тож нема чого дивуватись, коли у великої кількості людей сновиддя виявляє бажання заподіяти смерть батькові-матері, а надто особі, що належить до однієї статі з сновидцем. Можна припустити, що таке бажання властиве людині й тоді, коли вона не спить, і часом воно навіть існує в свідомості, якщо може прикритись яким-небудь іншим мотивом, наприклад, як-от у випадку з нашим сновидцем у третьому прикладі, спочуттям до даремних батькових страждань. У взаєминах дуже рідко панує сама ворожість, набагато частіше вона поступається ніжним почуттям, які її зрештою притлумлюють, і змушена чекати, аж поки сновиддя подасть її, так би мовити, окремо. Те, що в сновидді внаслідок такого виокремлення видається надміру великим, знову набирає звичайних розмірів, коли після тлумачення пов’язати його з життям сновидця загалом (Г. Сакс). Проте це сновидне бажання ми знаходимо й там, де в житті для нього не було ніяких підстав і де дорослий, коли не спить, ніколи б не признався в його існуванні. А причина тут полягає в тому, що найглибший і найпоширеніший мотив відчуження, надто між особами однієї статі, виявляється вже в ранньому дитинстві.