Для дитини, впевненої в любові матері, раптове припинення годування груддю не матиме серйозних характерологічних наслідків; дитина, яка переживає недостатню довіру до материнської любові, може набути «оральних» рис, навіть якщо процес годування відбувався без якихось особливих порушень. «Оральні» або «анальні» фантазії та фізичні відчуття мають значення в наступні роки життя людини не завдяки пов’язаній з ними насолоді й не у зв’язку з якоюсь містичною сублімацією щодо цієї насолоди, а лише тому, що виражають специфічний зв’язок зі світом, який і лежить у їхній основі.
Тільки з цієї точки зору відкриття Фройда про структуру характеру особистості можуть бути корисними для соціальної психології. Якщо ми припускаємо, що, приміром, анальний характер, типовий для низів середнього класу в Європі, спричиняється тільки певними ранніми переживаннями, пов’язаними з дефекацією, то ми не маємо жодних даних, які дозволили б нам зрозуміти, чому якийсь конкретний клас має анальний соціальний характер. Проте якщо ми під цим характером розуміємо форму зв’язку з іншими людьми, що корениться в рисах вдачі та обумовлена досвідом контакту із зовнішнім світом, то отримуємо ключ до розуміння того, чому та яким чином весь життєвий устрій низів середнього класу, їхня вузькість, ізоляція й ворожість ведуть до розвитку саме цього типу характеру[177].
Третя важлива відмінність тісно пов’язана з попередніми. На основі орієнтації на інстинкти та глибокого переконання в гріховності людської природи, Фройд схильний тлумачити всі «ідеальні» мотиви людини як результат чогось «ницого». Зокрема, промовистим є його пояснення, що почуття справедливості — це наслідок первісної заздрості дитини до будь-кого, хто має чогось більше, ніж вона. Як уже було зазначено, ми вважаємо, що такі ідеали, як істина, справедливість, свобода, хоч і часто виявляються лише порожніми словами або раціоналізаціями, можуть бути справжніми прагненнями людини і що будь-який аналіз, який не враховує цих прагнень як динамічних факторів, є помилковим. Ці ідеали не мають певного метафізичного характеру, а кореняться в умовах людського життя, і їх можна аналізувати саме з цієї позиції. Острах знову впасти в метафізику або в ідеалізм не має перешкоджати такому аналізу. Завданням психології як емпіричної науки є вивчення і мотивацій, що породжуються ідеалами, і пов’язаних з ідеалами моральних проблем, щоб звільнити наше мислення щодо цього від неемпіричних і метафізичних елементів, які затьмарюють їх у традиційному трактуванні.
Нарешті, слід згадати ще одну відмінність, що стосується диференціації психологічних явищ бідності[178] та достатку. Примітивний рівень людського буття — це рівень нужденності. Є імперативні потреби, які будь-що мусять бути задоволені. Лише коли в людини залишаються час та енергія після задоволення цих первинних потреб, може розвиватися культура, а з нею і прагнення, які стосуються царини достатку. Вільні (або спонтанні) дії є завжди явищами достатку. Психологія Фройда — це психологія потреби. Він визначає насолоду як задоволення, що виникає після усунення болючої напруги. Явища достатку — любов, ніжність тощо — у його системі взагалі не відіграють жодної ролі. Він не лише оминув увагою ці явища, а й поняття, якому він присвятив так багато уваги — секс — насправді він також розумів обмежено. Відповідно до його загального визначення насолоди, Фройд вбачав у сексі лише елемент фізіологічної компульсивної потреби, а в сексуальному задоволенні — тільки зняття болючої напруги. Сексуальний потяг як явище достатку та сексуальна насолода як спонтанна, безпосередня радість, сенс якої не полягає в негативному знятті напруги, не мають місця в його психології.
Яким же є підхід до розуміння людського базису культури, застосованого в нашій книжці? Перш ніж відповісти на це питання, корисно нагадати основні напрямки інтерпретації цих явищ, які відрізняються від нашого підходу.
177
Ф. Александер спробував переформулювати характерологічні напрацювання Фройда у термінах, які певним чином ближчі до нашого тлумачення цих процесів (див. Е Alexander, «The Influence of Psychological Factors upon Gastro-Intestinal Disturbances»,
178
В оригіналі вжито слово