1. «Психологістський»[179] підхід, притаманний мисленню Фройда, за яким культурні явища обумовлюються психологічними чинниками, що виникають з інстинктивних спонукань, на які, своєю чергою, суспільство впливає лише шляхом придушення їх до якоїсь міри. Автори, що йшли за цим напрямом Фройда, пояснювали капіталізм як результат анального еротизму, а розвиток раннього християнства як результат амбівалентності стосовно образу батька[180].
2. «Економістський»[181] підхід, який корениться в неправильному розумінні думки Маркса щодо інтерпретації історії. Відповідно до цього погляду, суб’єктивні економічні інтереси є причиною таких явищ культури, як релігія та політичні ідеї. З цієї псевдомарксистської точки зору[182] можна намагатися пояснити протестантизм як пряме відображення певних економічних потреб буржуазії.
3. Нарешті, існує «ідеалістський» підхід, представлений у роботі Макса Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму». Він стверджує, що нові релігійні ідеї обумовили розвиток і становлення нового типу економічної поведінки й нового духу культури, хоча він і підкреслює, що ця поведінка ніколи не визначається виключно релігійними доктринами.
На відміну від усіх зазначених концепцій, на нашу думку, ідеологія й культура взагалі кореняться в соціальному характері; сам соціальний характер формується способом життя певного суспільства, але домінантні риси цього характеру своєю чергою стають продуктивними силами, що формують соціальний процес. Стосовно питання про дух протестантизму й капіталізм, я показав, що крах середньовічного суспільства загрожував середньому класу і ця загроза породжувала ізоляцію, безсилля та сумніви; що психологічна зміна обумовила привабливість доктрин Лютера й Кальвіна; що ці доктрини посилили і стабілізували відповідні характерологічні зміни; що виниклі в результаті цього риси характеру стали продуктивними силами розвитку капіталізму, який, своєю чергою, з’явився внаслідок економічних і політичних змін.
Щодо фашизму ми застосували такий самий підхід: низи середнього класу реагували на економічні зміни — зокрема, на дедалі могутніші монополії і повоєнну інфляцію — посиленням певних рис характеру, а саме садистських і мазохістських нахилів; нацистська ідеологія була привабливою для цих рис і в подальшому їх іще дужче зміцнила, а потім ці нові особливості вдачі стали ефективними силами, які сприяли експансії німецького імперіалізму. В обох випадках ми бачимо, що коли певному класу загрожує небезпека нових економічних тенденцій, він реагує на загрозу психологічно й ідеологічно; причому психологічні зміни, зумовлені такою реакцією, сприяють розвитку тих же економічних тенденцій усупереч економічним інтересам цього класу. Економічні, психологічні й ідеологічні фактори діють таким чином: людина реагує на зміни зовнішніх обставин перемінами в самій собі, а вже ці психологічні фактори сприяють подальшому формуванню економічного й соціального процесу. У цьому випадку діють також економічні сили, але їх слід розглядати не як психологічні мотивації, а як об’єктивні умови; впливають і психологічні сили, проте необхідно розуміти, що самі вони обумовлені історично; певний вплив мають також ідеї, але треба усвідомлювати, що їхньою основою є вся структура характеру членів певної соціальної групи. Попри взаємозалежність економічних, психологічних та ідеологічних сил, кожна з них має і певну міру самостійності. Особливо це стосується економічного розвитку, який, з одного боку, обумовлюється такими об’єктивними факторами, як природні ресурси, техніка, географічне положення тощо, а з іншого — відбувається за власними законами. Що стосується психологічних сил, то ми показали, що це саме спрацьовує і щодо них: вони визначаються зовнішніми умовами життя, але мають і власну динаміку; тобто вони є проявом людських потреб, які можуть бути якось видозмінені, але не викоренені. У сфері ідеології ми виявляємо таку ж автономію, що пов’язана з законами логіки і з традицією наукового знання, набутого протягом усієї історії.
Тепер ми можемо ще раз викласти основний принцип нашого підходу за допомогою поняття соціального характеру, який є результатом динамічної адаптації людської природи до структури суспільства. Зміни соціальних умов ведуть до зміни соціального характеру, тобто до появи нових потреб і тривог. Останні ж породжують свіжі ідеї і водночас роблять людей сприйнятливими до них. Ці ідеї своєю чергою стабілізують і підсилюють новий соціальний характер і визначають людську діяльність. Іншими словами, соціальні умови впливають на ідеологічні явища через соціальний характер, але цей характер не є наслідком пасивного пристосування до соціальних умов, а результатом динамічної адаптації на основі невід’ємних властивостей людської природи, які в ній закладені біологічно або виникли в процесі історичного розвитку.
179
В оригіналі замість
180
З докладнішим розглядом такого підходу можна ознайомитися: Е. Fromm,
181
Напевне, подібно до попереднього пункту, тут замість можливого варіанта
182
Я називаю цей погляд псевдомарксистським, оскільки він інтерпретує теорію Маркса так, начебто за нею історія визначається економічними мотивами в сенсі прагнення до матеріального збагачення, а не так, як це насправді мав на увазі Маркс — у значенні об’єктивних умов, які можуть приводити до різних економічних установок, однією з яких є потужне прагнення до матеріального багатства (про це йшлося в першому розділі). З детальним розглядом цієї проблеми можна ознайомитися: Е. Fromm, «Über Methode und Aufgabe einer analytischer Sozialpsychologie»,