Ще одним важливим фактором у цьому контексті стала дедалі важливіша роль конкуренції. Без сумніву, конкуренція певною мірою існувала й у середньовічному суспільстві, проте феодальна економічна система ґрунтувалася на принципі співпраці та регулювалася (або керувалася) правилами, які придушували конкуренцію. З розвитком капіталізму ці середньовічні принципи з часом поступилися місцем принципу індивідуалістичної ініціативи. Кожен індивід повинен був рухатися вперед і випробувати свою долю. Він мав або випливти, або піти на дно. Інші вже не були його союзниками у спільній справі, вони стали конкурентами, і часто людина поставала перед вибором: знищити їх або бути знищеною самій[51].
Звісно, роль капіталу, ринку й конкуренції була ще не настільки важливою в XVI столітті, як у наступні часи. Проте водночас усі істотні елементи сучасного капіталізму на той час уже виникли й почали психологічно впливати на індивіда.
Хоча ми щойно описали лише один бік картини, був ще й інший: капіталізм звільнив індивіда. Він визволив людину від регламентацій корпоративної системи, дозволив їй стати на власні ноги й випробувати долю. Людина стала господарем свого щастя; вона ризикувала, але могла й виграти. Індивідуальні зусилля могли привести людину до успіху й економічної незалежності. Гроші зробилися великим зрівнювачем і довели, що вони сильніші за походження і касти.
Цей бік капіталізму ледве почав виявлятись у той ранній період, який ми зараз розглядаємо. Він відігравав значно важливішу роль для нечисленної групи багатих капіталістів, ніж для міського середнього класу. Проте навіть вплив, який капіталізм мав у ті часи, дозволив йому сформувати особистість людини.
Якщо ми тепер підсумуємо все сказане про вплив на людину соціальних та економічних змін у XV–XVI століттях, то отримаємо таку картину.
Ми виявимо, що свобода має тут таку саму амбівалентність, про яку ми вже говорили. Індивід звільняється від економічних і політичних кайданів. Він також набуває позитивної свободи — завдяки активній і незалежній ролі, яку йому доводиться грати в новій системі. Водночас він звільняється від зв’язків, що давали йому відчуття безпеки й належності до якоїсь спільноти. Життя більше не проживали в тісному світі, у центрі якого була людина. Світ став безмежним і, проте, загрозливим. Утративши конкретне місце в цьому світі, людина втратила й відповідь на питання про сенс життя. У результаті людину охопили сумніви щодо того, ким вона є і в чому сенс її життя. Їй загрожують потужні сили, які стоять над особистістю — капітал і ринок. Відносини людини зі своїми близькими, кожен з яких є для неї потенційним конкурентом, стали відчуженими й ворожими. Людина — вільна, а це означає, що вона самотня, ізольована, під загрозою з усіх боків. Без багатств і влади, що їх мали капіталісти епохи Відродження, втративши почуття єдності з людьми та всесвітом, людина пригнічена відчуттям нікчемності й безпорадності. Рай втрачено назавжди; індивід стоїть сам, віч-на-віч з безмежним і загрозливим світом. Нова свобода неминуче вселяє невпевненість і безсилля, сумніви, самотність і тривогу. Щоб мати можливість успішно функціонувати, людина якось має позбутися цих почуттів.
2. Доба Реформації
Саме на цій стадії розвитку й виникли лютеранство та кальвінізм. Нові релігії були не релігіями багатого вищого класу, а середніх містян, міської бідноти й селянства. Вони зверталися саме до цих верств населення, оскільки проголошували, зокрема, нове відчуття свободи й незалежності. Проте нові релігійні доктрини не просто виявили свіжі почуття, породжені змінами економічної системи, — вони здійснили щось більше, а саме загострили ці відчуття й водночас запропонували рішення, що дозволяло індивіду впоратися з невпевненістю, яка інакше була б нестерпною.
Перед початком аналізу соціального й психологічного значення нових релігійних доктрин доцільно зробити кілька зауважень щодо методу нашого підходу до проблеми, що полегшить розуміння подальшого викладу.
51
Див. щодо цієї проблеми конкуренції: М. Mead,