На противагу негативному або байдужому ставленню робітничого класу, ліберальної та католицької буржуазії, нижчі верстви середнього класу — дрібні крамарі, ремісники, службовці — захоплено вітали нацистську ідеологію[115].
Представники старшого покоління серед цих класів сформували пасивнішу базу нацизму, а їхні сини й дочки стали його активними борцями. Нацистська ідеологія — дух сліпого послуху вождеві, ненависть до расових і політичних меншин, жага до завоювань і панування, звеличення німецького народу й «нордичної раси» — мала для них величезну емоційну привабливість, і саме вона підкорила їх та перетворила на палких прибічників нацизму й борців за його справу.
Відповідь на питання про те, чому нацистська ідеологія виявилася настільки привабливою для низів середнього класу, слід шукати в соціальному характері цієї верстви. Соціальний характер зазначеної групи помітно відрізняється від соціального характеру робітничого класу, верхів середнього класу, аристократії та вищих класів. По суті, деякі риси були притаманні цій частині середнього класу протягом усієї історії: любов до сильного й ненависть до слабкого, обмеженість, ворожість, скнарість — як у почуттях, так і в грошах, і особливо аскетизм. Погляди цих людей завжди були вузькими та обмеженими, вони з підозрою і ненавистю ставилися до незнайомця, а знайомий завжди викликав у них зневажливу цікавість і заздрість, причому їхня заздрість раціоналізувалася як презирливе обурення; усе їхнє життя ґрунтувалося на принципі вічної нестачі чогось — не тільки в економічному, а й у психологічному сенсі.
Якщо ми говоримо, що соціальний характер низів середнього класу відрізняється від соціального характеру робітничого класу, це зовсім не означає, що структура характеру такого типу не зустрічається і серед робітників. Проте вона типова для низів середнього класу, а серед робітників у настільки ж чіткій формі проявляється лише в меншості. Водночас ті чи інші риси такого характеру в менш вираженій формі виявлялися й у більшості представників робітничого класу, наприклад, підвищена шанобливість до влади або ощадливість, проте значна частина білих комірців (можливо, і більшість) за характером, мабуть, ближча до робітників (особливо до робітників великих заводів), ніж до «старого середнього класу», який не брав участі в розвитку монополістичного капіталізму й для якого цей капіталізм становив значну загрозу[116].
Звісно ж, соціальний характер нижчих прошарків середнього класу був таким самим ще задовго до війни 1914 року, але так само очевидно, що повоєнні події посилили в цих людях саме ті риси, на які найбільше впливала нацистська ідеологія: прагнення до підпорядкування і жага влади.
У період перед Німецькою революцією 1918 року економічне становище нижніх верств старого середнього класу — дрібних підприємців і ремісників — уже суттєво погіршувалося, але й не було безнадійним, бо досі ще існувало багато чинників, які підтримували стабільність цього прошарку.
Авторитет монархії був незаперечним і, спираючись на неї та ототожнюючи себе з нею, представник низів середнього класу набував упевненості й нарцистичної гордості. Авторитет релігії і традиційної моралі також тримався міцно. Сім’я вважалася непорушною фортецею, надійним притулком у ворожому світі. Індивід відчував свою належність до стійкої соціальної та культурної системи, у якій мав власне місце. Підпорядкування наявним авторитетам та лояльність до них достатньо задовольняли його мазохістські нахили, проте він не доходив до крайнього самозречення і ще розумів важливість власної особистості. Ту впевненість або агресію, яких йому бракувало, компенсувала йому сила авторитетів, яким він підпорядковувався. Якщо коротко, то його економічне становище було ще достатньо міцним для того, щоб надавати йому відчуття задоволення собою; авторитети ж, на які він спирався, були доволі сильними, щоб забезпечувати його додатковою впевненістю, якщо йому бракувало власної.
115
Harold D. Lasswell, “The Psychology of Hitlerism”,
116
Ця точка зору ґрунтується на проведеному мною з колегами (A. Hartoch, E. Herzog, Н. Schachtel, вступ з історії питання — F. Neumann), проте не опублікованому дослідженні: «Character of German Workers and Employees in 1929/30», здійсненому за підтримки Міжнародного інституту соціальних досліджень Колумбійського університету. Аналіз відповідей шестисот респондентів і деталізована анкета показали, що меншість учасників опитування демонструє авторитарний характер і що з орієнтовно однаковими показниками ми зустрічаємо пошук свободи і незалежність, проте переважна частина опитаних проявляє суттєво менш виражену суміш різних рис.