Двоє приятелів здивовано переглянулись, почувши з уст цього професора гендлярських наук міркування, які в небагатьох словах розкривали всю сутність вексельних операцій.
— Годі теревені правити, Барбе, — сказав Лусто. — До якого ж дисконтера нам звернутися?
— Дядечко Шабуассо з набережної Сен-Мішель, як відомо, підбивав у кінці минулого місяця справи Фандана. Якщо ви не згодні на мої умови, сходіть до нього; але ви повернетесь до мене, і тоді я дам вам лише дві з половиною тисячі франків.
Етьєн і Люсьєн пішли на набережну Сен-Мішель, де в затишному будиночку, у глибині саду, жив Шабуассо, один з найвідоміших дисконтерів у книготоргівлі. Він прийняв їх на третьому поверсі, в кімнаті, обставленій з чудернацькою фантазією. Цей другорядний банкір — і одначе мільйонер — вельми полюбляв грецький стиль. Карниз у кімнаті був грецький. Ліжко вишукано строгої форми, запнуте тканиною пурпурового кольору і поставлене на грецький манір уздовж стіни, як на картинах Давіда, було виготовлене за часів Імперії, коли все створювали на античний зразок. Крісла, столи, лампи, свічники, найменші деталі оздоблення — поза всяким сумнівом, терпляче дібрані у антикварних крамницях — вражали притаманною старожитностям тонкою грацією і свідчили про вибагливий смак господаря дому. Цьому стилеві, міфологічному й легкому, дивно суперечили манери й поведінка лихваря. Помічено, що найхимерніші чудії зустрічаються серед людей, які торгують грішми. Ці люди — своєрідні розпусники в царині думки. Маючи змогу всім володіти і через те пересичені, вони докладають неймовірних зусиль, щоб здолати свою байдужість. Хто зуміє їх вивчити, той завжди відкриє ту або ту манію, знайде вразливий куточок у їхньому серці. Мабуть, і Шабуассо прагнув заховатись у своїй старовині, як у неприступній фортеці.
— Він, безперечно, гідний свого прізвища[148], — усміхнувшися, сказав Етьєн Люсьєнові.
Шабуассо був маленький чоловічок із напудреним волоссям, у зеленавому сюртуку, в жилеті горіхового кольору, в коротких чорних панталонах, в ажурних панчохах і в рипучих черевиках. Він узяв векселі, уважно роздивився їх і спокійно повернув Люсьєнові.
— Фандан і Кавальє — дуже милі юнаки, надзвичайно розумні молоді люди, — сказав він солодким голосом, — але в мене сутужно з грішми.
— Мій друг згоден дещо втратити при дисконті, — мовив Етьєн.
— Я не візьму ці векселі за будь-яких умов, — сказав куций чоловічок, і його слова обрубали пропозицію Лусто, як ото ніж гільйотини відрубує голову.
Приятелі відкланялись. Проходячи через передпокій, куди обачливо провів їх Шабуассо, Люсьєн зауважив купу старих книжок, придбаних дисконтером, колишнім книготорговцем, і серед них поетові впав у вічі твір архітектора Дюсерсо, де було описано королівські палаци і знамениті замки Франції та з великою точністю подано їхні плани.
— Не відступите мені цю книжку? — спитав Люсьєн.
— А чого ж, — відповів Шабуассо, з дисконтера перетворюючись на книготорговця.
— Скільки вона коштує?
— П’ятдесят франків.
— Дорого, але книжка мені потрібна. Тільки я не маю чим заплатити за неї, крім векселів, що їх ви не бажаєте брати.
— У вас є п’ятисотфранковий вексель терміном на шість місяців. Я можу взяти його, — сказав Шабуассо, який, мабуть, точно на таку суму заборгував Фанданові та Кавальє по лишку якоїсь торгової операції.
Приятелі повернулись до грецької кімнати, де Шабуассо спочатку виписав невеличкий рахунок, вирахувавши шість процентів за дисконт векселя та комісію, що склало суму в тридцять франків, і ще п’ятдесят франків — вартість книжки Дюсерсо, а тоді дістав зі своєї каси, наповненої новісінькими срібними монетами, чотириста двадцять франків.
— Даруйте, пане Шабуассо, але ж усі ці векселі однаково надійні чи ненадійні! Чому ж ви не хочете дисконтувати решту?
— Я не дисконтую, а беру плату за проданий товар, — сказав добряга Шабуассо.
Етьєн і Люсьєн так і не розгадали дивну поведінку куцого чоловічка. Вони ще сміялися з нього, коли прийшли до Доріа, і там Лусто попрохав Габюссона вказати їм якогось дисконтера. Потім приятелі взяли кабріолет за погодинну плату і вирушили на Рибний бульвар, маючи при собі рекомендаційного листа від Габюссона. Той попередив їх, що вони побачать найдивакуватішого суб’єкта — так він висловився.