— Бролар зрадив нас, — сказала вона.
Поранена в саме серце, Коралі захворіла, її тіпало в лихоманці. Наступного дня вона не могла грати; вона відчувала, що кар’єра її закінчена. Люсьєн ховав від неї газети, він читав їх у їдальні. Провал п’єси всі фейлетоністи приписували Коралі: вона, мовляв, була надто високої думки про свій талант; вона з блиском виступала на Бульварах, але в Жімназ виявилася не на місці; нею рухало гідне хвали шанолюбство, але вона переоцінила свої здібності, взяла роль собі не до снаги. Люсьєнові довелося прочитати хитромудрі випади проти Коралі, приготовлені за тими самими рецептами, за якими він готував свої лицемірні статті проти Натана. Люсьєн став блідий як смерть. Гнів його був не менший, аніж гнів, що опанував Мілона Кротонського[158], коли силачеві защемило руки у стовбурі дуба, який він сам розколов. Люсьєнові друзі один поперед одного давали Коралі поради, і за їхніми співчутливими, вдавано щирими словами ховалося жорстоке віроломство. Їй радили грати ролі, цілком несумісні з її обдаруванням, — і автори підлих фейлетонів знали про це дуже добре. Такі були відгуки В роялістських газетах — тут, безперечно, не обійшлося без Натана. Що ж до ліберальних газет і дрібних листків, то вони не скупилися на дошкульні натяки відверті глузи — прийоми, до яких так часто вдавався Люсьєн. Почувши здушені ридання поета, Коралі підхопилася з ліжка, побачила газети, захотіла переглянути їх і все прочитала. Потім вона знову лягла, не сказавши й слова. Флоріна брала участь у змові, вона передбачила її наслідки і вивчила роль Коралі, репетируючи під керівництвом Натана. Не бажаючи знімати п’єсу, адміністрація театру вирішила передати роль Коралі Флоріні. Директор прийшов до бідолашної актриси й побачив її зовсім пригнічену, в сльозах. Та коли в присутності Люсьєна він сказав їй, що скасувати виставу не можна, що Флоріна знає роль і виступить сьогодні ввечері, Коралі стрепенулась і підхопилася з постелі.
— Я гратиму! — вигукнула вона.
І впала непритомна. Флоріна отримала роль і на цьому здобула собі славу, бо це ж вона врятувала п’єсу. Газети влаштували їй бучний тріумф, і відтоді вона стала великою актрисою, якою ви її знаєте. Успіх Флоріни розлютив Люсьєна.
— Нікчема, адже це ти дала їй шматок хліба! Якщо Жімназ так хоче, нехай заплатить відступне і порве з тобою контракт. Я стану графом де Рюбампре, забагатію, й ми одружимося.
— Які дурниці! — сказала Коралі, глянувши на поета з глибоким смутком.
— Дурниці? — вигукнув Люсьєн. — Ну так от, за кілька днів ти житимеш у чудовому домі, ти матимеш свій екіпаж, і я сам створю для тебе роль!
Він узяв дві тисячі франків і побіг до Фраскаті. Бідолаха пробув там аж сім годин; його пожирали фурії, але обличчя в нього лишалося холодне і спокійне. Протягом того дня і почасти ночі щастя було до нього мінливе: він вигравав до тридцяти тисяч, але вийшов без жодного су. Коли Люсьєн повернувся додому, він застав у себе Фіно, який прийшов по статейки. Люсьєн мав необережність розповісти йому про свої невдачі.
— Овва, у житті не самі троянди, — сказав Фіно. — Ви зробили такий несподіваний і крутий поворот, що неминуче мали втратити підтримку ліберальної преси, а вона ж набагато могутніша, ніж урядова та роялістська преса. Ніколи не слід перекидатися до протилежного табору, не підготувавши собі спочатку м’якеньке ложе, на якому потім можна було б залікувати рани — адже їх не уникнеш у цій колотнечі. Хай там як, а людина розважлива у таких випадках неодмінно просить поради у друзів, викладає свої міркування й переконує їх простити її відступництво, перетворює їх на своїх спільників, розбуджує співчуття до себе, а потім — як було з Натаном і Мерленом — вони домовляються про взаємні послуги. Ворон ворону ока не виклює. Ну а ви в усьому цьому ділі виявили невинність ягняти. Вам доведеться показати своїй повій партії пазурі, якщо ви захочете урвати бодай малу частку здобичі. Бо вас, природно, принесли в жертву Натанові. Не приховаю, ваша стаття проти д’Артеза підняла справжню бурю, неймовірний галас, скандал. Марат порівняно з вами — святий. На вас готують напад, вашу книжку хочуть знищити. Що там чути про ваш роман?