— Не бійтеся нічого! Як бачите, я мав рацію, — додав він. — Ваш брат уже за три десятки льє від самогубства. Крім того, можливо, уже сьогодні ввечері ви матимете невеличкий статок. Знаходиться серйозний покупець на вашу друкарню.
— Якщо так, — сказала Єва, — то чи не краще нам зачекати і не зв’язувати себе договором із братами Куенте?
— Ви одне забуваєте, пані, — відповів Пті-Кло, відчувши, що поквапився зі своєю відвертістю. — Поки ви не розплатитеся з Метів’є, продати ви нічого не зможете. Адже все обладнання друкарні описане.
Повернувшись до себе, Пті-Кло викликав Серізе. Коли фактор увійшов до кабінету, стряпчий відвів його в нішу вікна.
— Завтра ти станеш власником Сешарової друкарні й дістанеш достатню підтримку, щоб домогтися передачі патенту на твоє ім’я, — сказав він йому на вухо. — Але тобі ж не хочеться потрапити на каторгу?
— Що?.. На каторгу?.. — перепитав Серізе.
— Твій лист Давідові — фальшивка, і він у мене... Коли почнуть допитувати Анрієтту, що вона скаже? Ну, ну, заспокойся, я не хочу тебе губити, — швидко додав Пті-Кло, побачивши, як зблід Серізе.
— Чого вам від мене ще треба? — вигукнув парижанин.
— А ось чого, — сказав Пті-Кло. — Слухай мене уважно. Через два місяці ти станеш друкарем у Ангулемі... але друкарню ти придбаєш у борг і навряд чи розквитаєшся й за десять років!.. Довго доведеться тобі працювати на своїх капіталістів! А крім того, ти ще й будеш підставною особою ліберальної партії... Правда, твою угоду з Ганнераком складатиму я, і я складу її в такому дусі, що згодом ти таки станеш повноправним хазяїном друкарні... Але якщо вони захочуть видавати газету і призначать тебе відповідальним редактором, а я на той час буду старшим товаришем прокурора, ти зобов’язуєшся, домовившись про це з Куенте-великим, надрукувати такі статті, щоб газету вилучили з обігу й закрили... Куенте щедро заплатять тобі за цю послугу... Звісно, тебе судитимуть, і ти скуштуєш в’язниці, зате здобудеш славу людини неабиякої і при тому переслідуваної. Ти станеш визначним діячем ліберальної партії на зразок сержанта Мерсьє, Поля-Луї Кур’є, Манюеля[210] в зменшеному розмірі. А я, зі свого боку, не допущу, аби ти втратив патент. І, нарешті, того дня, коли газету закриють, я спалю цього листа-фальшивку в тебе на очах... Отож життєвий успіх обійдеться тобі не так і дорого...
Простолюдини мають перебільшене уявлення про карну відповідальність за різні види фальшувань, і Серізе, який уже бачив себе на лаві підсудних, зітхнув з полегкістю.
— Через три роки я стану королівським прокурором у Ангулемі й ще не раз можу тобі згодитися, — вів далі Пті-Кло. — Отож добре обміркуй мою пропозицію!
— Я згоден, — сказав Серізе. — Але ви погано мене знаєте. Спаліть листа зараз же, — провадив він, — покладіться на мою вдячність.
Пті-Кло зміряв Серізе пильним поглядом. То був один з поєдинків, коли погляд того, хто дивиться, нагадує скальпель, яким він намагається розітнути душу, а очі того, хто, так би мовити, виставляє напоказ свої чесноти, скидаються на шибки вітрини.
Нічого не відповівши, Пті-Кло засвітив свічку й спалив листа. «Треба ж йому збити собі статок!» — сказав він подумки.
— Вважайте, що я продав вам душу, — мовив фактор.
Давід чекав зустрічі з братами Куенте, охоплений невиразною тривогою. І турбувала його не потреба обстоювати свої інтереси, не майбутня суперечка про умови договору, а те, яку думку складуть фабриканти про його винахід. Він був у становищі драматурга, який чекав вироку театральних критиків. Усі інші почуття зблякли перед самолюбством винахідника і тривогою за майбутню долю свого відкриття. І ось о сьомій вечора, саме тоді, коли графиня дю Шатле під приводом мігрені лягла в постіль, полишивши на чоловіка приймати запрошених на обід гостей — так була вона схвильована суперечливими чутками про Люсьєна! — Куенте-великий і Куенте-гладкий з’явилися в супроводі Пті-Кло до свого суперника, спутаного по руках і ногах і готового здатись на їхню ласку. Вже на самому початку переговорів виникла перешкода: як укласти ділову угоду з Давідом, не ознайомившись із технічною стороною винаходу? А якби Давід відкрив свою таємницю, він, звичайно, зразу опинився б у цілковитій залежності від братів Куенте. Пті-Кло все ж таки зажадав, щоб угоду було складено заздалегідь. Тоді Куенте-великий попросив Давіда показати йому зразки своїх виробів, і винахідник виклав кілька недавно виготовлених ним аркушів, поручившися за правильність розцінки їх за собівартістю.
— Ну от вам і підстава для укладення договору, — сказав Пті-Кло. — Ви можете увійти до спілки, взявши на віру оці зразки й обумовивши собі право розірвати угоду, в разі якщо оговорений у патенті спосіб виявиться нездійсненним у фабричному виробництві.