— Ідеться про дуже важливу для мене справу, я вам розкажу потім.
Люсьєн уже сів на колишнє своє місце, коли Лусто підійшов до столу. Люсьєн уклонився перший; розмова зав’язалася швидко і пішла так жваво, що поет метнувся за рукописом «Стокроток», поки Лусто кінчав обідати. Журналіст погодився ознайомитись із його сонетами і сказати про них свою думку. Люсьєн повірив у показну прихильність і сподівався за допомогою Лусто знайти видавця або влаштуватися в газету. Повернувшись, Люсьєн помітив у кутку ресторана засмученого Данієля, який, зіпершись ліктем на стіл, у задумі дивився на нього; але пригнічений злиднями і підбурюваний честолюбством, Люсьєн прикинувся, що не помічає друга по Братству, й пішов за Лусто. На спаді дня журналіст і новачок прийшли в Люксембурзький сад і, звернувши з головної алеї Обсерваторії, сіли неподалік виходу на Західну вулицю. Та вулиця була тоді суцільною драговиною з болотистими калюжами, над якими лежали дощані кладки, а будинки траплялися лише поблизу вулиці Вожірар. В години, коли Париж обідає, в цьому вузенькому проході так рідко з’являвся хто-небудь, що закохані пари могли тут сваритися на безлюдді й обмінюватись усіма знаками замирення, не боячись сторонніх очей. Єдиною завадою для їхніх утіх міг стати хіба лише ветеран, що стояв на посту біля хвіртки з боку Західної вулиці, якби шановному воїнові спало на думку подовжити на кілька кроків свою одноманітну проходку. В цій алеї, на дерев’яній лаві між двома липами, Етьєн і прослухав вибрані сонети із «Стокроток». Етьєн Лусто по двох роках учнівства зумів улаштуватися працівником газети, його вважали другом кількох знаменитостей тієї епохи, і в Люсьєнових очах він був людиною вельми значною. Отож, розгортаючи рукопис «Стокроток», провінційний поет визнав за потрібне почати з передмови.
— Сонет, — сказав він, — одна з найважчих поетичних форм. Цей вид невеличкої поеми сьогодні майже забутий. У Франції ніхто не міг змагатися з Петраркою; його мова, набагато гнучкіша за нашу, допускає гру думки, якої не терпить наш позитивізм (даруйте мені це слово). Тому мені й захотілося дебютувати збіркою сонетів — це незвичніше. Адже Віктор Гюго обрав оду, Каналіс віддав перевагу ліриці, Беранже запанував у пісенному жанрі, Казимір Делавінь заволодів трагедією, а Ламартін — елегією.
— Ви класик чи романтик? — спитав Лусто.
Здивований погляд Люсьєна засвідчив таку необізнаність із становищем у республіці красного письменства, що Лусто визнав за потрібне просвітити його.
— Мій друже, ви входите в літературу в той час, коли в пій точиться жорстока боротьба, і вам зразу треба вирішити, на чий бік ви станете. В літературі, власне, є кілька напрямів, але наші найславетніші письменники розділилися на два табори. Роялісти — романтики; ліберали — класики. Різниця в літературних поглядах існує рівнобіжно з різницею політичних переконань, з чого й виникла війна, в якій застосовуються всі види зброї — потоки чорнила, ущипливі дотепи, убивчі наклепи, нищівні прізвиська. Це війна між славою, що тільки народжується, і славою, яка вже меркне. З дивної примхи випадку роялісти-романтики проголошують свободу красного письменства і скасовують правила, що усталюють мовні норми нашої літератури, тим часом як ліберали вимагають дотримання трьох єдностей, ладу александрійського вірша та класичного сюжету. Отже, літературні погляди в обох таборах суперечать поглядам політичним. Якщо ви ні се ні те, вас ніхто не підтримав. То на чий бік ви пристанете?
— А хто з них сильніший?
— Ліберальні газети мають більше передплатників, ніж роялістські та урядові, проте Каналіс уже здобув славу, хоч він монархіст і ревний католик, якого підтримує двір і духівництво. Але сонети! Це література, що передувала Буало, — сказав Етьєн, помітивши, як лякає Люсьєна необхідність обрати собі прапор. — Ставайте романтиком! Романтики — молодь, класики — то все перуки; романтики візьмуть гору.
Прізвисько «перуки» було останнім дотепом журналістів-романтиків, які для посміху вирядили в той убір класиків.
— Прочитаю вам «Стокротку польову», — сказав Люсьєн, вибравши один із двох сонетів, що виправдували назву збірки і правили за врочистий вступ до неї[82]:
82
Сонети «