— Дякую, мосьє. Я теж не вирушив би в таку далеку й рисковану дорогу, коли б не вважав цю справу певною.
— Я вам уже сказав, ваша пропозиція мені подобається. Але я все-таки змушений повторити своє вчорашнє запитання, — промимрив Кортец з набитим ротом. — Що у вас є?.. Титульна сторінка старовинної книги і план тайника на ній?.. А чому ви вирішили, що це план саме того тайника, де захована книжкова колекція?
— Я можу запевнити вас, мосьє, що знаю, де міститься книжковий тайник Івана Грозного. Але я дістав сувору інструкцію від містера Семюеля Грегга нікому не відкривати координати тайника доти, поки не прибуду в Москву…
Кортец засміявся недобрим сміхом:
— Оце-то конспірація! Що ж, ви хочете, щоб я вирушив у Росію з зав’язаними очима?..
— Ви все дізнаєтесь, як тільки ми з вами потрапимо в Москву, — тихо, але твердо відповів Джейк.
— Ага! Тепер моя черга задати вам ваше ж запитання, — похмуро сказав Кортец: — Отже, ви мені не вірите?..
— Я вам вірю, мосьє, але я зв’язаний умовами…
— Містер Грегг знає, де міститься тайник?
— Ні…
— А ви читали коли-небудь російські матеріали, що стосуються бібліотеки Грозного?
— Читав, — так само спокійно і чемно відповів Джейк,
— Що ви читали?
— Праці російських археологічних з’їздів, книгу професора Бєлокурова, статті професора Соболевського, Кобеко, Забєліна і, нарешті, недавно опубліковану в російському журналі «Наука и жизнь» статтю професора Ігната Стрілецького, — одним духом випалив Джейк, урочисто і незалежно дивлячись на Кортеца.
Той присвиснув:
— Солідна ерудиція… А проте не всі вірять, що бібліотека Грозного існувала. Багато хто вважає, що це міф, легенда… Вам про це відомо?
Джейк Бєльський глузливо подивився на Кортеца:
— Мені начхати на всі ці базікання, мосьє. У мене в руках документ, якому я вірю більше, ніж усім цим ученим сорокам….
Кортец хвилину пильно дивився в котячі очі останнього нащадка роду Бєльських.
— Я відновив на вашому пергаменті записи, виведені вами, і прочитав їх, — сказав він нарешті.
Джейк в одну мить змінився. Презирливо оглянувши Кортеца, він одрубав:
— Прочитали і ні чорта в них не зрозуміли. Хіба не так, мосьє Кортец?..
— Так, саме так, містер Бєльський, — ошелешений його тоном, промовив Кортец.
— І ніколи не зрозумієте, поки я не приведу вас на місце і не скажу: «Отут!» Ви ще не вступили в діло, а вже хитруєте…
— Я не хитрую! Я хотів перевірити, чи не морочить мене ваш бандит Грегг, — заревів Кортец. — Ви не знаєте, яку штуку він зі мною вже утнув?
— Знаю. Коптське євангеліє. Але тут ви маєте справу зі мною, а не з ним! — усе ще різким тоном заявив Джейк.
— А чому я повинен вірити вам більше, ніж Греггу?
Джейк підійшов до дивана і, сівши, спокійно сказав:
— Добре. Я вам зараз поясню французький напис на пергаментному аркуші. Але знайте, мосьє Кортец, якщо ви захочете усунути мене від цієї справи, я провалю вас. І крім того, я знайду вас навіть в Антарктиці, навіть на другому супутнику Землі…
Він не закінчив. Кортец уже реготав на все горло, схопившись за живіт, як пузатий фавн на картині Рубенса.
— Ви молодець, Джейк! Ви мені подобаєтесь! Ха-ха-ха!..
Він сів поруч з Джейком і, враз обірвавши сміх, промовив діловим тоном:
— Ну, досить базікати. Викладайте ваші боярські таємниці. А щодо усунення… Запам’ятайте: з цієї справи я декого усуну, але тільки не вас…
Джейк трохи покліпав, поліз у внутрішню кишеню і дістав якийсь аркушик.
— Я переписав французький напис на титулі пергаменту, а потім стер його. Ось точна копія напису. — Він простягнув аркуш Кортецу. — Якщо хочете, зіставте з тією, що ви відновили.
Кортец прочитав:
«Ежені! Ви заглянули в очі древньої мудрості. Вона тут, де ми з вами стоїмо. Вона захована поряд з прахом святого Кирила. 400 років зберігається вона в землі. Але я підійму її з домовини. Записи мого предка допоможуть мені. Ця мудрість дасть вам вічну молодість. Ви багато років будете такою ж прекрасною, як тепер. Все у вашій владі, Ежені.
Навіки ваш Платон Бєльський».
— Так, здається, все правильно. Але я не вмію розв’язувати ребусів, голубе мій, — сказав, знизавши плечима, Кортец і повернув аркуш Джейкові. — «Древня мудрість»… «Прах святого Кирила»… «Вічна молодість»… Що все це означає? І хто це написав?..
Джейк на хвилину задумався.
— Бачите, мосьє… — промовив він. — Мій предок боярин Іван Дмитрович Бєльський чимсь провинився перед царем, і Грозний заслав його в старовинний монастир на далекій півночі Росії. Там він помер, і там був похований… Помираючи, він просив покласти в його домовину книгу, подаровану йому Грозним. Це була візантійська антологія Агафія, титульну сторінку якої я приніс вам, мосьє…