— З волі Божої,— перебиває його донья Тереса Корралес, пенсіонерка з п’ятого поверху, блок «В».
— Славімо Його,— урочисто відказує дон Ібрагім.
— Амінь,— ледь чутно озиваються кілька голосів.
— Коли вчора ввечері,— провадить далі дон Ібрагім де Остоласа,— наш сусід дон Леонсіо Маестре, якому всі ми бажаємо, щоб його невинність невдовзі засяяла яскравим, сліпучим, мов сонячне проміння, світлом...
— Ми не повинні втручатися в дії представників правосуддя! — вигукує дон Антоніо Перес Паленсуела, службовець, який працює у профспілках і мешкає на другому поверсі, блок «С».— Краще утримуватись од передчасних висновків. Як відповідальний квартиронаймач я повинен припиняти будь-які можливі спроби тиску на правосуддя!
— Помовчіть, чоловіче,— уриває його дон Каміло Перес, педікюрний майстер, мешканець першого поверху, блок «Д»,— нехай дон Ібрагім договорить.
— Що ж, доне Ібрагіме, продовжуйте, я не хочу переривати збори, а лише вимагаю поваги до наших високодостойних представників правосуддя й належної оцінки їхньої праці в ім’я правопорядку...
— Тихше!.. Тихше!.. Дайте договорити!
Дон Антоніо Перес Паленсуела замовкає.
— Отже, коли вчора ввечері дон Леонсіо Маестре повідомив мені прикру новину про злочин, жертвою якого стала донья Марго Соброн де Суарес, царство їй небесне! — я негайно звернувся до нашого доброго й відданого друга присутнього тут лікаря дона Мануеля Хоркери з проханням зробити точний і ретельний висновок стосовно стан) нашої сусідки. Лікар Хоркера одразу — промовистий факт, що дозволяє високо оцінити його ставлення до службового обов’язку,— згодився, і ми разом увійшли до помешкання жертви.
Дон Ібрагім сягає вершин ораторського мистецтва.
— Я дозволю собі попросити вас висловити нашу вдячність високодостойному лікареві Хоркері, котрий разом із високодостойним лікарем доном Рафаелем Масасаною, який через свою скромність ховається зараз за портьєрою, є гордістю всіх мешканців цього дому.
— Чудово сказано,— відзначили в один голос дон Ексуперіо Естремера, священик із п’ятого поверху, блок «С», і дон Лоренсо Согейро, власник бару «Ель Фонсаградино»[32], мешканець цокольного.
Схвальні погляди присутніх звертаються до одного лікаря, тоді до другого; це нагадує кориду, коли один матадор, який добре проявив себе, виходить на заклики глядачів на арену й виводить свого товариша, котрий діяв менш успішно і не так сподобався публіці.
— Отже, сеньйори,— урочисто мовить дон Ібрагім,— коли я пересвідчився, що медична наука безсила перед жахливим злочином, мені залишалося подбати лише про дві речі, в яких я, як добрий християнин, поклався на Господа: по-перше, щоб жоден із нас — тут я прошу люб’язного сеньйора Переса Паленсуелу не вбачати в моїх словах бодай найменшого натяку на спробу тиску на будь-кого,— повторюю, щоб жоден із нас не був причетний до цього огидного й ганебного злочину, і по-друге, щоб доньї Марго було віддано останню шану, якої всі ми в призначену годину бажали б собі та нашим рідним і близьким.
Дон Фідель Утреро, фельдшер із цокольного поверху, блок «А», досить безцеремонний молодик, ледь не вигукує «Браво!» — це слівце вже крутиться в нього на язиці, але, на щастя, він стримується.
— Відтак я пропоную, високоповажні сусіди, ви, котрі своєю присутністю прикрасили та вшанували ці скромні стіни...
Донья Хуана Ентрена, вдова Сисемона, пенсіонерка з другого поверху, блок «В», дивиться на дона Ібрагіма. Яке красномовство! Яка вишуканість! Яка точність! Він мовить, наче по писаному. Донья Хуана, зустрівшись на мить із очима сеньйора Остоласи, переводить погляд на Франсиско Лопеса, власника розташованої на цокольному поверсі, блок «С», дамської перукарні «Кристі енд Квіко», який стільки разів бував її повірником і розрадником.
Їхні погляди начеб ведуть короткий, миттєвий діалог:
«Ну як?»
«Блискуче, сеньйоро!»
Дон Ібрагім незворушно провадить далі:
— ... щоб ми, кожен із нас, не забували пом’янути донью Марго у своїх молитвах і всі разом узяли на себе витрати за похоронну відправу.
— Згоден,— каже дон Хосе Лесиньєна, третій поверх, блок «Д».
— Цілком згоден,— підтримує його дон Хосе Марія Ольвера, капітан інтендантської служби, який мешкає на другому поверсі, блок «А».
— Всі згодні?
— Так, сеньйоре,— озивається тремтячим голосом дон Артуро Рикоте, службовець Іспано-Американського банку, з п’ятого поверху, блок «Д».