Блоггс устав, походив навколо стільця і знову сів.
— То що, де ж він зараз?
— На дні морському той придурок — ось що я скажу, — дещо пихато мовив капітан.
Думка про можливу смерть Фабера не принесла Блоггсу полегшення. Це ніяк не довести. Від невдоволення в нього побіг якийсь свербіж поза шкірою. Блоггс неспокійно почухав підборіддя:
— Повірю, коли побачу.
— Не побачите.
— Не загадуйте наперед, — різко відповів Блоггс. — Мені треба інформація, а не песимістичні здогади.
Усі в кімнаті миттю згадали, що він тут старший за званням попри його молодий вік.
— Оцінімо всі можливості. Перша: Фабер поїхав з Абердина сушею, а хтось інший украв «Марію II». Якщо так, то агент наразі досяг місця призначення, але не може виїхати з країни через шторм; його вже шукають усі полісмени — поки що це все, що ми можемо припустити. Друга можливість: Фабер і досі в Абердині. Але ми його вже шукаємо, тож тут теж нічого більше не вдієш. Третя можливість: шпигун полишив Абердин морем. Оскільки ми всі вважаємо цю версію найбільш вірогідною, опрацюймо її детальніше. По-перше, він міг пересісти на якесь інше судно до початку шторму. Наприклад, на субмарину. Скоріш за все, у Фабера не було на це часу, але все-таки. По-друге, він міг знайти десь укриття, або ж його могло винести з уламками судна на якийсь острів чи мис. По-третє, він міг загинути. Якщо агент пересів на субмарину, то все, ми програли — тут нічим зарадити. Тому цей варіант не опрацьовуємо. Якщо Фабер десь знайшов прихисток, то рано чи пізно ми про це дізнаємося: знайдеться «Марія II» або ж уламки цього човна. Треба обшукувати берегову лінію, а як тільки погода трохи покращиться — роздивлятися море з літака. Якщо шпигун загинув, то ми все одно знайдемо залишки судна. Тобто в нас є три шляхи подальших дій: ми продовжуємо пошук, який почали, починаємо обшукувати берегову лінію на північ і на південь від Абердина та готуємося до повітряного огляду моря, як тільки погода покращиться.
Блоггс припинив своє ходіння, яке супроводжувала всю його промову, та оглянув присутніх:
— Коментарі, запитання чи пропозиції будуть?
Безсонна ніч давалася взнаки, але сплеск енергії Блоггса збудив офіцерів. Хтось почав зав'язувати шнурівки, хтось потирав руки, хтось одяг куртку — в усіх з'явилося бажання розпочати роботу. Запитань не було.
— Ну, тоді виграймо цю війну!
23
Фабер без сну лежав у ліжку. Його тілу конче був потрібен сон — навіть незважаючи на те, що він проспав увесь день. Мозок ніяк не міг заспокоїтися, прокручуючи безліч варіантів і сценаріїв. Щоправда, всі його думки були про жінок і домівку.
Тепер, коли перспектива втекти звідси стала такою близькою, його охопили до болю милі спогади про дім. У голові з'являлися дурнуваті думки про товсті німецькі сардельки (такі великі, що можна різати на шматочки), машини, які рухаються правою частиною вулиці, нормальні високі дерева. А особливо про рідну мову з її короткими точними словами, твердими приголосними, чистими голосними, з дієсловами в кінці речення — там, де вони й повинні бути, бо тільки так можна виразити точне значення та передати завершену думку.
Завершена думка в реченні нагадала про Ґертруду: її обличчя біля свого, розмазаний поцілунками макіяж, заплющені від задоволення очі, її щасливий погляд і стогін «Ja, Liebling, ja...»[44]
Це просто безглуздо. Він сім років жив на чужині монахом, а в неї там не було жодної причини на нього чекати. Мабуть, вона з тих пір мала вже з десяток таких чоловіків. Може, вона взагалі померла під обстрілами, або ж її вбили маніяки, бо її ніс був на півдюйма довший, ніж комусь там треба, або, може, її збила в темряві машина. Проте навіть якщо вона жива, вона й не згадає його. І вони, мабуть, ніколи не побачаться знову. Але Ґертруда стала своєрідним символом.
Зазвичай Фабер не дозволяв собі бути чуттєвим. Стійкість і байдужість не давали йому загинути. Агент докладав максимум зусиль, щоб розвивати ці характеристики в собі. Але зараз, майже на межі успіху, Фабер хоч і не втратив пильності, але принаймні міг дозволити собі трохи замріятися. Поки шторм продовжується — він у безпеці. У понеділок шпигун викличе субмарину з радіостанції Тома, і, як тільки погода стане сприятлива, капітан відправить за ним шлюпку. Щоправда, якщо шторм вщухне раніше, то прийде човен із берега, у якому, на думку Девіда та Люсі, Фабер має поїхати звідси. Зненацька яскраві думки про Люсі захопили уяву агента. Шпигун згадав, як її бурштинові очі уважно спостерігали за ним, коли він перев'язував їй палець. Згадав її силует на сходах, прихований чоловічим одягом. Її важкі круглі груди. Згадав, як вона стоїть у ванні гола. Спогади переросли у фантазії: ось він стоїть перед нею на колінах, а вона нахиляється та цілує його губи. Або розвертається на сходах і обіймає його. Чи виходить з ванни, бере його долоні й кладе на свої груди.