Но були й такі, що наоборот. Одна, притворявшаяся колишньой полячкой, бо була рудої масті. І от що вона вигадала: нарушая інструкцію раптом переставала втягувати, а, наоборот, бурно виталкувала силою воздух в протилежному його напрямкові.
– Що ти дєлаєш? – не втерпів я сказати, при цьому силою волі не тіряя свідомості.
– Продувку! – злобно сміється вона.
– Тобі продувка, а людям смерть, – кажу.
Бо нєкоторі особо опасні наркомани тоже називають це продувкою – в шприц зо сильнодєйстующим героїном додають ззаду ще й кубік воздуха. Кажний медік і наркоман зна, що воздух в вєні вмить може зупинить закупоркою серце. Но сильнодєйствующі наркомани можуть це витримать, получая за це найсильнєйші ощущенія майже предсмертного щастя. Но це опасні шутки з ним, але про це – пізніше.
Як про цю авантюристку некавказької національності узнав вождь? Думаю, в нього скрізь були свої люди. Бо він і не глянув на Чайковського, де тяжко трудився балет, а одразу сказав:
– Риженьку.
Я самолічними руками оправив на ній пачку, поставив на пуанти і льогким толчком пінка підштовхнув до броньованих дверей, які вмить розчинились, проковтнувши тим самим її.
– Тіко без цих твоїх фокусів! – тіко й встиг суворо наказати я.
Бо вже деякі фокусіки були мало не довели його. Пригадати День коронації Побєди, коли весь народ радувався, не зная при цьому, що в у любимого вождя стався інсульт міакарда. Бо Жуков, фельдшер, тьху, фельдмаршал, якому Сталін передав право вести такий всемірний парад, проскакав на білому коні, дєржа рєч про Побєду, де вмудрився, сука неблагодарна, й жоднісінького слівця про Вождя не сказати. Наче це не Сталін виіграв війну.
Це так потрясло Йосифа Вісерионовича на трибуні, яка й доконала його. Щоб якось розвіять таку досаду, поїхав він з правітільством у цирк. А там він запримітив таку циркачку оригінального жанра, яка акробатствує путьом крєпкого держаній ротом за трос, кружляя при цьому ним під куполом. (От вам і первий інфаркт).
Другий інсульт стався після конференьції у Поцдамі. Це тіко прислухатися, як звучить: Поц-дам. І ще треба обратіть вніманіє на Черчіля, як він весь час багатозначно смокче товсту сігару своїми гадосними губами рота, багатозначно так, й ніхто при цьому і ні разу не бачив, щоб вона димилась – тобто це був його снаряд для безупинних треніровок. Чим і перетворив Поцдам у Поцвзям, не будучи при етом баляриной.
Пригадати, які слова потім превозносив Черчіль, що він взагалі не знаходив їх для благодарності. Як він славив Вождя. Ясна річ, що він був потрясьон половими первинними признаками гористої мєстності Кавказа. Що, відімо, й перестарався гад губатий – і от результат – другий інфаркт. Бо мене ж в цьой момент не було рядушком, шоб я, як медік, міг шото предовратіть.
Отож Політбюро рішило створити спецбалерин, шоб хоч якось взять ними жизнь і смерть вождя під контроль. І тепер він сам:
– Немедленно вь Балшой!
Тобто до блярин. А там в броні були просвердлені тайємні дірочки, крізь які соратники по Партії контролірували проісходяще і вчасно могли дать валер’янки, докладувая про це один одному:
– Почалося, – доповідає Хрущов.
– Отщот пошол! – рапортує Берія.
І вже стоять ордінарці й ад’ютанти, держа награди і званія для артістки, щоб блярина їх бачила, і щоб за це соблюдала меру, дєлала чотко по інструкції, оркестр весь шо – дарма грає? Дарма їм хтось спеціальні ноти сочиняв? Тобто тоді всігда соблюдалася обстановка.
... но ця риженька получила таке лікованіє, такий трудовий порив, що задумала превзойти й обійтить наказ і рішилась на вздутіє, тобто на «продувку», як вона це цинічно називала. Наче це тобі якийсь сталеплавиль ний високоуглєродистий процес в доменній печі. Бо він весь возобладав і вхопився за її куценьку пачку крахмальну, смикнув і жахнувся од простой человєческой радості не побачивши нею там ніяких трусів або хоч плавок під низом не вказалося ніяких, що він задер крепдешинчик той аж на риженьку головку – а мєчтаємих трусиків яких чи бандажів яких все одно не виявив. Ясна річ, вона не думала про чуже здоров’я і про наслідки його, бо не знала, що воно було свого часу підірване во ім’я всенародного щастя усіх трудящих на Землі многочисельними революційними ссилками, проведеними в оточенні дикарок сибірсько-алеутських плємьон, які, науськані світовим шаманізмом, уже тоді впотребляли колдовські фокуси, до яких навіть ніякий кавказець не був толком підготовлений, чим саме широко пользувався царат, аби підірвать жизнєнні сили революціонерів. От ції алтайки, будучи алеутками, не зная при цьому про гуманні способи, створили свої, шаманствуя при етом, опираясь на вседозволеность по причині отсуствія цивілізованого контроля со сторони тодішньой імперії. Ясно, що в ті часи в Сібірі ніякого балету не було, аби налагодить хоч якийсь порядок за ним. Звідкіля міг знати про наслідки він, простий семінарист-горець? Якщо навіть люди-революцанєри з вищим образуванієм попеклись на цих фокусах.